Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Не моя проблема, Наталия Згама 📚 - Українською

Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

1 109
0
30.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не моя проблема" автора Наталия Згама. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 71
Перейти на сторінку:

- Сама не до кінця вірю. Але давайте швидше поїдемо звідси, або здається, мене знову щось зможе зупинити.

- Ну ні! Тепер ти тільки наша, крихітко! - зухвало вимовляє Теа, яка сьогодні за кермом, і зривається з місця.

- Круто, що Ольга з Джаредом вирішили нас запросити. Кажуть, там збереться чоловік тридцять. - пританцьовуючи на сидінні в ритм пісні по радіо, каже Шейл.

- Скільки? Ольга, що, вечірку вирішила влаштувати?

- Ну, типу того, але ти ж знаєш, що ми не настільки відірвані як більшість студентів? Алкоголь, звичайно, буде, та й секс теж! - додає наполегливіше Шейл. - Але в іншому, всі запрошені пристойні.

Ми втрьох починаємо реготати. Я не була на вечірках, але приблизно уявляю який хаос там твориться. Хоча, думаю, Ольга з чоловіком не допустять чогось незвичайного, тому не сильно переживаю з такого приводу.

- Стривай! Де твої рожеві пасма? - чіпаю Шейл за локони так, ніби ніколи раніше волосся не бачила. Але я здивована, адже подруга завжди ходила з фарбованими пасмами, а тепер їх немає. - Точно пам'ятаю, що сьогодні на лекціях вони були!

- Спокійно! Я все та ж Шейла. - жартівливо каже вона, легенько плескаючи мене по руці. - Не встигла пофарбувати, батьки попросили відвідати тітку - вона захворіла, а у неї більше нікого немає. Після універу довелося зганяти до неї. Все гаразд.

- А, ну добре. А то я вже злякалася ... - підтримую веселий тон подруги, і ми всі посміхаємося.

Коли Теа зупиняє машину біля довгого будинку, там вже стоїть дві незнайомі машини.

- Швидше за все, двоюрідний брат Джареда приїхав сьогодні. Він тепер часто буде з нами тусити в компанії. Раніше жив десь в передмісті і відвідував інший університет. Перевівся тільки в цьому році. - каже Теа.

- Встигла вже познайомитися?

- Ні. Ольга всі вуха мені прожужжала по телефону про нього. Каже, хоч він і красень, але бунтар. Відвідує якісь вуличні бої, і вона його боїться.

- Ніколи не чула про нього. Він тепер вчиться з нами?

- Ага. Правда, я його сама не бачила. А ти, Шейл?

- Ні. Але, взагалі-то, я люблю поганців. Якщо він приїхав без подружки, то він мій! - зловісно регоче подруга, і ми їй підігруємо.

- А що, якщо він проти? - цікавлюся, прикладаючи вказівний палець до губ, ніби роздумуючи.

- О, у нього не буде вибору! Мій шарм і привабливість вб'ють його наповал! - хіхікає Шейла, і ми разом з Теа не стримуємося - регочемо.

Нам назустріч виходить Ольга, широко посміхаючись.

- Привіт дівчата! Я так рада, що ми сьогодні всі разом! Прямо не віриться! - обіймає подруга нас всіх відразу.

Ми трохи балакаємо, після чого заходимо в приміщення.

- У нас все досить скромно, але захотілося трохи яскравості, тому ми з Джаредом розвісили гірлянди по всьому будинку, а на задньому дворі вже горить велике багаття. Підемо до хлопців?

- Чому ти не сказала, ми б приїхали допомогли! - каже Ользі Теа. Гірлянди дійсно надали приміщенню святкового вигляду. Це так красиво і романтично.

- О, дурниця. Джаред мені допомагав. Була справа, ми трохи відволіклися ... але у дворику теж встигли розвісити. - сміється Ольга. З усіх подруг я одна залишаюся до абсурдності скромною і цнотливою. Мої напівголі фото повна протилежність справжньому моєму характеру.

Ми з подружками виходимо на задній двір. Мені вже подобається цей будинок - він такий затишний і в окрузі немає сусідів, які могли б перешкодити слухати голосно музику або ще щось типу того. Найближчий будинок знаходився на початку вулиці, по якій ми сюди їхали. Кругом стояла тільки тиша і красивий вид на річку неподалік, яка при вечірніх сутінках блищала від світла місяця і ліхтарів.

Двір теж був облаштований так, що знайшлося місце для багаття близько вуличних канапок, і з іншого боку розташувався квітковий куточок з гойдалками. Впевнена, що гойдалки в квітах - мрія Ольги. Сама б таке хотіла у себе вдома.

Біля вогнища сидить кілька хлопців, серед яких першим я помічаю Джареда тому, що у нього найширші плечі з усіх присутніх. Напроти нього розмістився хлопець приблизно такої ж статури, який нагадав мені Джеймса. Але я не можу розгледіти ще чиїсь обличчя через багаття, що світить мені прямо в очі. Дивно, що я про нього подумала, хоча, якщо чесно зізнатися самій собі, після тієї поїздки, думала про нього я занадто часто. Навіть уві сні. Він мені приснився в ту ж ніч.

- Яка ти красива, Емілі! І які солодкі у тебе губи! Не можу від них відірватися! - шепоче мені Джеймс на вухо, пестячи губами шию.

- Ох, не хочу, щоб ти відривався від моїх губ, Джеймс! - я не впізнала власний голос, який тепер був наповнений бажанням і нетерпінням. Чого я хотіла? Тіло здригалося на шовкових простирадлах, ніби не належало мені.

- Ти мене хочеш?

- Та-ак ... - простогнала, коли його губи накрили мій сосок. Я була оголена, а Джеймс вивчав моє тіло язиком і губами.

- Тоді я весь твій!

Прокинулася я вся в поту, важко дихаючи. Мені знадобилося хвилин двадцять, щоб повністю заспокоїтися, і рясно хлюпнути собі в обличчя холодною водою, щоб прогнати хвилюючий сон. Я розуміла, що його дотики мені тільки наснилися, але та буря емоцій, викликана його близькістю, не відпускала до сих пір, коли я згадувала цю ману.

- Привітаємося, чи як? - впізнаю зухвалий тон і приємний голос, миттєво виринаючи зі спогадів. - Хоча, я вже звик до твоєї реакції на мене. Привіт, кішечко.

Джеймс встає з софи, і робить крок до мене. На його обличчі, як завжди, крива спокуслива посмішка. І добре вже, що я не знаю як він тут опинився, так цей нахаба обіймає мене за плечі, ніби ми з ним нерозлучні друзі. Я, як і раніше витріщаюся на нього в усі очі і тут він робить те, чого не очікує ніхто з присутніх - а я вже як не очікую! - він цілує мене в губи!

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 20 21 22 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не моя проблема, Наталия Згама», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не моя проблема, Наталия Згама"