Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

- Ти в своєму розумі? - крізь зуби цежу, коли Джеймс відсторонюється. Хоч його поцілунок більше був схожий на подих вітру - так легко він торкнувся моїх губ, але цього вистачило, щоб моє серце зробило кульбіт.

Я не хочу привертати до нас занадто багато уваги, але сам поцілунок вже змусив моїх подруг відкрити роти від подиву. Решта, здається, не особливо звернули на нас увагу. Тільки зараз я помітила незнайому дівчину, що стояла віддалік. Вона говорила по телефону, але не відводила погляду від Джеймса, а тепер свердлила в мені дірки. Тепер я розумію чим викликаний раптовий порив хлопця мене поцілувати, але це не пояснює того, що він зробив це проти моєї волі. Не те, щоб я зовсім не хотіла відчути як це ... але я б ніколи не подумала, що мене поцілує Джеймс!

- Тобі хіба не сподобалося? - має зухвалість запитати цей хам.

- Взагалі-то, я цього не хотіла!

- А я думаю, що дуже навіть хотіла. - муркоче він мені на вухо. Ледь не прикриваю повіки, коли його подих лоскоче мені шию. Як приємно…

- Гей! Тут взагалі-то люди! Могли б хоч заради пристойності стримуватися і не лизатися перед усіма! - підходячи ближче до багаття бурчить брюнетка, яка стояла віддалік.

- Мабуть, ми так і зробимо! - єхидно відповідає хлопець, відводячи мене трохи в бік.

Мені неозброєним оком видно, що вона дуже ревнує Джеймса. Цікаво, він просто хоче її відшити після спільної бурхливої ​​ночі? Або не хоче, щоб до нього приставали дівчата? Що він взагалі тут робить? Питання саме вилітає з губ.

- Що ти тут робиш?

- Мене запросив Джаред. Тобі доведеться звикати до мого суспільства - тепер ми будемо бачитися набагато частіше.

- І що це значить?

- Те, що я тусуюсь з Джаредом, а ви з його дружиною.

- Але я тебе раніше не бачила. Стривай! Це ж не ти його двоюрідний брат? Ти переїхав сюди тільки в цьому році?

- Треба ж, як проникливо. Так.

- А про вуличні бої - це вигадки?

- Хто сказав, що це вигадки?

- Ти любиш битися? Але що в цьому хорошого?

- Ти ставиш занадто багато питань, Емілі. Звідки стільки цікавості? Зізнайся - я тобі подобаюся! - раптово припускає він, чарівно усміхаючись.

- У тебе є хоч крапля скромності? Ну не смішно ж! - закочую очі до неба, складаючи руки на грудях.

- А що тут такого? Я подобаюся багатьом дівчатам.

- Та вже, помітила. Тільки я на них не схожа, і ціную в хлопцях внутрішню красу, а тільки потім оцінюю зовнішність, яка, власне кажучи, не така вже й важлива!

- Стандартна відмазка тієї, котрій я подобаюся! - знову дражниться Джеймс.

- Перестань!

- А то що?

- Нічого, просто ці розмови ні про що недоречні.

Посмішка Джеймса раптово сповзає з лиця.

- Мені подобається, коли ти соромишся.

- Джемс! Я не куплюся на твоє спокушання!

Його-то я попереджаю, а сама залипаю в медові очі, які дивляться на мене з цікавістю і явним інтересом.

- Емілі, підеш з нами? - підходить до нас Шейла з двома склянками з випивкою. Одну з них вона простягає мені, а другу Джеймсу. - А ти, Джеймс?

- Так, йдемо, а то, чого ми тут застрягли? Не дай бог інші подумають, що ми тут непристойностями займаємося! - саркастично кидає хлопець.

Шейла посміхається і йде, і я збираюся піти за нею, але Джеймс хапає мене за зап'ястя.

- Що знову таке? Джемс, я не буду грати в твої ігри!

- Не звертай уваги на поцілунок! Я просто пустував. - каже він, залишаючи мене одну, а сам йде до інших хлопців.

Звичайно, він просто пустував. А я? Це був мій другий поцілунок (якщо легке торкання губ можна так назвати). У мене всередині все перевернулося, а для нього це всього лише розвага ... Що ж, буду сприймати це таким чином, а що мені ще залишається? Я не повинна сприймати прості витівки так серйозно, але пересилити себе практично неможливо ...

Підходжу до решти друзів. Зараз за багаттям сидить пристойна кількість людей. Звичайно, всі не поміщаються за двома диванами, але Ольга з Джаредом, мабуть, продумали відпочинок до дрібниць тому, що заготовили заздалегідь крісла. У загальну картину ландшафту вони мало вписувалися, з чого я зробила висновок, що принесли крісла сюди спеціально. Групка хлопців стояла біля будинку і спілкувалася, а інша компанія розсілася по місцях біля вогню.

Я приєдналася до подруг, все ще утримуючи наповнений стакан в руках. Регіна буде незадоволена, якщо я нап'юся. Але цього робити я не планую. Вип'ю за компанію один коктейль і все. Крім випадку в барі, я вже й не пам'ятаю, коли пила щось алкогольне в останній раз. Напевно, справа в мені - я зовсім не така, як інші студенти. Навіть не знаю добре це чи погано.

- Ти зустрічалася вже з Лукасом поза роботою? - тихенько питає Теа, поки інші базікають між собою. Після короткого привітання, незнайомі мені гості втратили до нас інтерес, як і я до них.

- Ще ні, хоча ми домовлялися кудись сходити.

Теа присувається ближче до мене. Вона випила один стакан алкоголю, тепер взялася за другий.

- Чому?

- Як зазвичай, було мало часу, а ці вихідні я вирішила провести разом з вами.

- Хм ... Впевнена, Ольга з Джаредом були б не проти, якби ти привела з собою хлопця.

- Можливо. Тільки ми ледве знайомі, і я збиралася залишитися тут з вами. Було б зовсім не гарно, якщо б довелося відправляти Лукаса назад.

- Він міг залишитися з тобою, Ем. Тобі пора подорослішати і зрозуміти, що існує не тільки робота. Коли ти навчишся все поєднувати, то побачиш, наскільки цікавіше жити. На тобі лиця немає! До речі, виявляється наш поганий хлопчик - це Джеймс! Повірити не можу в такий збіг!
Він же навчався раніше в цьому університеті, не розумію як так сталося? Він що їздив сюди на навчання?

- Не знаю, і мені це не цікаво. - роблю кілька щедрих ковтків, і моє горло починає палити від випитого. Ну і ядрена ця суміш!

- По-моєму, ви нерівно один до одного дихайте. А цей поцілунок при зустрічі? - тихенько хіхікає Теа.

- Не шуми, будь ласка, інакше він почує, що ми його обговорюємо!