Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

— До того ж, — додала ще один аргумент на користь своєї версії Зурім. — Інструктор з фітнесу — дуже вдале прикриття, щоб бачити дівчат кожен день в невимушеній обстановці.

— Гаразд, завтра на зарядці придивлюся до нього уважніше, — пообіцяла Глаша. — Потім скажу тобі свій вердикт.

Після чого відкинулася на подушки і додала суворо:

— А тепер спати.

Більше Зурім не наважилася турбувати Глафіру. Блаженна безмовність зробила свою справу — Глаша заснула. Але поспати вдалося заледве хвилин двадцять. Розбудив несамовитий вереск. Підскочила з ліжка на автоматі. Поки міркувала, звідки йде звук, до нього додався другий верескливий голос.

Сон злетів миттєво. Глаша зрозуміла, що кричать Ядаліна і Барба, які ділять кімнату по сусідству. Глафіра вискочила за двері і через кілька секунд вже була в епіцентрі подій. Те, що побачила — не здивувало. Чомусь вона відразу так і подумала, що причиною переполоху став павук. Членистоногий неспішно повз по ковдрі Ядаліни, яка намагалася зупинити його своєю найбільш грізною зброєю — ультразвуковим криком. На Барбу павук не робив замаху — вона верещала за компанію. Якби подібну картину Глаша побачила кілька днів тому, то відреагувала б так само, як і жительки кімнати. Але холоднокровний вчинок Зурім, якому стала свідком не так давно, спонукав Глафіру на більш рішучі дії. Вона акуратно підхопила павука за тільце і, підійшовши до вікна, випустила гуляти на свіже повітря.

Барба і Ядаліна замовкли як по команді. По їх здивованих обличчях не важко було здогадатися: відібрало мову їм надовго.

Побажавши доброї ночі жертвам нападу членистоногого, Глаша попрямувала до виходу і тільки зараз помітила в дверях бліду Зурім.

— Якого кольору був павук? — одними губами запитала вона.

— Правду кажучи, я не звернула увагу. Здається, жовтенький.

Східна красуня зблідла ще більше. Провівши її в кімнату і посадивши на ліжко, Глафіра поцікавилася, в чому справа.

— Це міг бути жовтий пустельний павук. Дуже отруйний. Той, якого використовують у нас в обряді посвячення в наречені ночі. Я думаю, він призначався для мене, — вбитим голосом вимовила Зурім. — Напевно, Абелліін, наш головний астролог, послав за мною людей сюди, в Дарліт.

Глаша обняла Зурім за плечі і почала переконувати, що у страху очі великі. По-перше, в напівтемряві не так чітко було видно колір павука, і, можливо, він був аж ніяк не жовтий, а сіро-буро-малиновий. По-друге, тут, в Дарліті, можуть водитися свої жовті павуки, причому бути абсолютно нешкідливими. По-третє, Абелліін не знає, де знаходиться Зурім, і не така вона важлива птаха, щоб по всіх світах її розшукувати. А, по-четверте, павук все-таки сидів на Ядаліні, а не на Зурім і, якщо вже це чийсь злий план, то, швидше за все, однієї з конкурсанток, яка хотіла усунути з гри основну конкурентку, зробивши її заїкою.

Розумні аргументи Глафіри поступово заспокоїли східну красуню, і дівчата зручно вмостилися кожна в своєму ліжку. Глаша вже почала відключатися, коли з-за ширми знову пролунав тихий шепіт Зурім:

— Глашо, Глашо, а яке твоє повне ім'я?

— Чорт, Зурім, — вилаялася Глафіра, — ну навіщо тобі моє повне ім'я о третій годині ночі? Глафіра Сергіївна Шпак.

— Ти добра, Глашо. Якщо у мене коли-небудь буде дочка, назву її на честь тебе — Шпак, — врешті зажурено додала: — ну, якщо мене не заберуть в наречені ночі і у мене колись будуть діти.

— Будуть, — рішуче запевнила Глафіра і додала з усмішкою: — але щодо імені для дочки ти все-таки ще подумай.

___________________________________________

Дорогі читачі!

Голосування за образом Агнеси поки триває. У нас вже є два лідери читацьких симпатій. Подивимося, хто ж переможе:)