Читати книгу - "4 3 2 1, Пол Остер"

вульгарних поняттях він про це й не думав, оскільки це буде не анонімний секс шлюхи й клієнта, а секс між двома людьми, вже знайомими один із одним, і тому їхня угода перетвориться на жест благодійництва: чоловік, старший віком, дає молодшому чоловікові гроші, котрому вони дуже потрібні, а за них старшому чоловікові відплатять благодійництвом іншого сорту, і поки думки Фергюсона крутилися в нього в голові, сперечаючись між собою про те, що його скромне утримання неможливо вважати складними обставинами, адже дах над головою та їжа йому нічого не коштують, а одяг дістався йому безкоштовно, тому що він живе під опікою своєї заможної благодійниці, і, однак, з огляду на все, жити на суму, що вартує десять доларів на день на все інше, складно, адже йому хотілося придбати стільки книжок про кіно, а ті йому не по кишені, та й програвач був його мрією, і колекція дисків, щоби слухати вночі їх, а не передачі цієї нудної «Франс Мюзик», так, побільше грошей його виручило б, побільше грошей зробило б його життя кращим в десятки різних способів, та чи хотів він вчинити так, як чекав від нього Флемінг, аби отримати ці гроші, і як йому буде займатися сексом з тим, хто йому фізично неприємний, як воно буде, і ледве Фергюсон поставив собі це питання, як уявив, яким заможним він може стати, займаючись цим додатково, – спати з самотніми американськими туристами середнього віку, стати молодим найманим огиром для чоловіків, чарівним юним жиголо для жінок, і хоча в цьому було щось морально хибне, гадав він, щось убійне, якщо скористатися Лісиним словечком, що вона його вимовила кілька разів за вечір, тут усе зводиться до сексу, а той ніколи не буває неправильним, коли ним хочуть зайнятися двоє осіб, а окрім грошей, там буде й додаткова винагорода – відробляючи ці гроші, пережити численні оргазми, що майже кумедно, якщо зупинитися на мить і замислитися, оскільки оргазм – єдина безумовно добра річ на світі, яку не купиш за гроші.

Фергюсон нахилився уперед і запитав: А чому Вівіан вам сказала, що мені грошей не вистачає?

Не знаю, відказав Флемінг. Вона просто розмовляла зі мною про те і… і… натякнула, що ти живеш… як це кажуть?.. перебиваючись… перебиваючись з хліба на воду.

А з чого ви взяли, що мені буде цікаво добре до вас поставитися?

Ні з чого. Просто сподівався, от і все. Таке… відчуття.

Що за гроші ви мали на увазі?

Не знаю. П’ятсот франків? Тисячу франків? Ти мені скажи, Арчі.

А як щодо п’ятнадцяти сотень?

Я га… гадаю, що можна. Дай-но гляну.

На очах у Фергюсона Флемінг запхав руку у внутрішню нагрудну кишеню піджака й видобув бумажник, і Фергюсон усвідомив, що він і справді готовий на це, що за ці ж гроші, котрі він щомісяця отримує від батьків, він зараз зніме з себе одяг перед цим лисіючим товстуном і займеться з ним сексом, і поки Флемінг перераховував купюри в бумажнику, Фергюсон усвідомив, що йому страшно, до смерті страшно, як це було, коли він украв з «Книжкового світу» в Нью-Йорку книжки, якийсь жар під шкірою, спричинений тим, що він сам описав собі як сушину страху, опік, що розповзається усім тілом уже так швидко, що стукіт у голові межував зі збудженням, так, от воно, страх і збудження від того, що він переступає через грань дозволеного, і хоча Фергюсона визнали б винним, і він міг би за це відбути півроку у в’язниці, що, як теоретично вважалося, навчить його ніколи більше до цього краю не наближатися, та він і далі дражнив не-Божого Бога-самозванця зі свого дитинства – нехай спуститься донизу й покарає його, якщо наважиться, і от тепер, коли Флемінг вийняв з бумажника дванадцять стофранкових купюр і шість п’ятдесятифранкових і знову запхав бумажник до кишені, Фергюсон так роззлостився на себе, і так огидно стало йому від власної слабкості, що його вразила жорстокість у власному голосі, коли він сказав Флемінгові:

Покладіть гроші на стіл, Ендрю, і вимкніть світло.

Спасибі, Арчі. Я… навіть не знаю, як тобі дякувати за це.

Йому не хотілося дивитися на Флемінга. Йому навіть не хотілося його бачити, і, не бачати того, він сподівався створити ілюзію, начебто Флемінга тут немає, що тут хтось інший – увійшов до кімнати, а самого Флемінга навіть не було на вечері, і Фергюсон з ним ніколи не знайомився, навіть не знав, що така особа, як Ендрю Флемінг, десь на землі існує.

Операцію слід було виконувати в темряві або не виконувати взагалі – тому й команда вимкнути світло, – але тепер, коли Фергюсон звівся зі стільця й почав знімати з себе одяг, світло спалахнуло в коридорі, minuterie (світло на хвильку), що знову й знову вмикалося увесь день різними людьми, а оскільки між дверною рамою та краями погано підігнаних дверей були щілини, світло раптово полилося досередини, саме достатньо для того, щоб розсіяти темряву, саме коли його очі звикли до темряви, достатньо світла, щоб він розрізнив бугристі контури тепер голого тіла Флемінга, і, відповідно, Фергюсон перевів погляд униз, на підлогу, здіймаючись на високий дерев’яний поміст ліжка з глибоким вбудованим ящиком під матрацем, а відтак, коли опинився на ліжку й звернув погляд до стінки, Флемінг почав цілувати його нагі груди й ковзнув рукою на його затверділий член, котрий після деякого енергійного погладжування поступово увійшов у рот Флемінга. Відтак, коли Фергюсон, не опираючись, опинився на спині і вже міг дивитися на стіну, він звернув погляд до вікна, гадаючи, що вид зовні здатен допомогти йому забути, що він всередині, в пастці своєї малесенької кімнатки, але тут світло в коридорі спалахнуло знову, і вікно перетворилося на дзеркало, що відбивало лише те, що всередині, а всередині були вони з Флемінгом на ліжку, точніше – Флемінг був на ньому на ліжку, пласка в’яла дупа старого здіймалася, і щойно Фергюсон побачив цю картинку у вікні, котре було дзеркалом, – він заплющив очі.

Він завжди займався коханням з відкритими очима, очі його завше були розплющені широко, бо йому подобалося дивитися на того, з ким він, а за винятком Енді Коена й декотрих гуляк з Ле-Аль, він ніколи й не бував ні з ким, до кого не відчував потужного потягу, оскільки насолода торкатися людини, не байдужої йому, і приймати її дотики посилювалася тим, що на цю людину можна було ще й дивитися, очі так само брали участь в насолоді, як