Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Бенкет круків 📚 - Українською

Читати книгу - "Бенкет круків"

1 200
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бенкет круків" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 210 211 212 ... 265
Перейти на сторінку:
волоссячка, що стирчали з його обвислого рожевого подвійного підборіддя.— Ні, ваша світлосте, не так щоб нездужає. Обітниця не дає мені права розголошувати...

— Обітниця навряд чи допоможе вам у чорній камері,— застерегла його Серсі.— Або я почую правду, або вас закують у ланцюги.

Пайсел упав навколішки.

— Благаю... Я ж служив вашому лорду-батькові, я був вам другом у справі з Джоном Арином. Я не витримаю підземелля, цього разу вже точно...

— Навіщо Марджері посилає по вас?

— Вона просила... вона... вона...

— Кажіть!

Він скулився.

— Місячний узвар,— прошепотів він.— Місячний узвар, щоб...

— Я добре знаю, навіщо вживають місячний узвар...— («Ось воно!») — Чудово. Підводьтеся зі своїх немічних колін і постарайтеся згадати, що ви чоловік.

Пайсел спробував устати, але вовтузився так довго, що Серсі звеліла Озмунду Кетлблеку знов його смикнути.

— Що ж до лорда Гайлза, то най Отець небесний судить його справедливо. Дітей він не залишив?

— Рідних дітей — ні, але є годованець...

— ...не кревний,— роздратовано відмахнулася Серсі.— Гайлз добре знав, як нам потрібне золото. Без сумніву, він казав вам, що воліє всі свої землі й статки залишити Томену.

Золото Розбі допоможе трохи наповнити скарбницю, а землі й замок Розбі можна дарувати комусь зі своїх у винагороду за віддану службу. Лорду Вотерзу, наприклад. Оран уже натякав, що йому потрібен престол: без нього титул лорда — порожня відзнака. Він поклав оком на Драконстон, знала Серсі, але тут він цілить зависоко. Розбі для його походження й положення пасує більше.

— Лорд Гайлз усім серцем любив його світлість,— казав Пайсел,— але... його годованець...

— ...безперечно, все зрозуміє, коли ви озвучите передсмертну волю лорда Гайлза. Ідіть і виконуйте.

— Як накаже ваша світлість,— великий мейстер Пайсел поквапився геть, мало не зашпортавшись у власній мантії.

Леді Мерівезер зачинила по ньому двері.

— Місячний узвар,— промовила вона, повертаючись назад до королеви.— Ну й дурепа! Навіщо їй було так ризикувати?

— У маленької королеви є бажання, які Томен ще замалий вдовольняти.

Така небезпека існувала завжди, коли доросла жінка брала шлюб з маленьким хлопчиком. «Особливо якщо це вдовиця. Вона може запевняти, що Ренлі її не торкався, але я в це не вірю». Жінки п'ють місячний узвар лише з однією метою, і дівицям він просто не може бути потрібен.

— Мого сина зраджено. У Марджері є коханець. Це державна зрада, що карається на горло.

Серсі дуже сподівалася, що ота побабчена стара гаргара, мати Мейса Тайрела, доживе до суду. Наполягаючи, щоб Томен і Марджері побралися негайно, леді Оленна тільки прирекла свою дорогоцінну ружу на меч ката.

— Джеймі поїхав разом з сером Іліном Пейном. Гадаю, доведеться нам підшукати нового виконавця королівського правосуддя, щоб відрубати їй голову.

— Я можу,— запропонував Озмунд Кетлблек з безтурботною посмішкою.— У Марджері гарненька тоненька шийка. Добрий гострий меч легко її розрубає.

— Розрубати розрубає,— мовила Тейна,— але у Штормокраї стоїть військо Тайрелів, а ще одне — в Дівоставі. У них теж гострі мечі.

«Зусібіч ружі». Це страшенно дратувало. На відміну від його дочки, сам Мейс Тайрел ще був потрібен Серсі. «Принаймні поки не переможений Станіс. Тоді вже ніхто з них мені не знадобиться». Але як позбутися дочки, при цьому не втративши батька?

— Зрада є зрада,— сказала вона,— однак слід мати докази — щось вагоміше за місячний узвар. Якщо її невірність підтвердиться, навіть власний батько змушений буде її засудити, бо в іншому разі її ганьба впаде на нього.

Кетлблек пожував кінчик вуса.

— Слід заскочити їх за справою.

— Як? Кайберн влаштував за нею цілодобове стеження. Її слуги гроші в мене беруть, а повідомляють лише якісь дрібнички. Ніхто її коханця не бачив. Вуха, що підслуховують у неї під дверима, чують тільки співи, сміх і плітки — нічого корисного.

— Марджері занадто хитра, щоб так легко пійматися,— мовила леді Мерівезер.— Вона за своїми фрейлінами як за мурами. Вони сплять разом з нею, вдягають її, моляться разом з нею, читають і шиють. Вона ж, коли не їздить полювати з соколом чи кататися верхи, грається з маленькою Алісанною Булвер. Коли поруч з нею чоловіки, то неподалік завжди септа або кузини.

— Колись же вона має відпочивати від своїх квочок,— не здавалася королева. І тут у неї майнула думка.— Хіба що леді теж беруть у цьому участь... не всі, мабуть, але дехто.

— Кузини? — з сумнівом перепитала Тейна.— Всі троє молодші за маленьку королеву й зовсім невинні.

— Розпусниці, вбрані в білий колір дівоцтва. В такому разі їхні гріхи ще більш кричущі. Вони зганьблять свої прізвища,— сказала королева, передчуваючи, як це буде.— Тейно, ваш лорд-чоловік — мій юстиціарій. Ви вдвох сьогодні маєте повечеряти зі мною.

Вона хотіла провернути справу швидко, поки в маленькій голівці Марджері не зринула думка повернутися в Небосад чи відплисти на Драконстон до свого пораненого брата, що стоїть на порозі смерті.

— Звелю кухарям засмажити нам вепра. І треба організувати музику — вона поліпшує травлення.

— Музику! — миттю все збагнула Тейна.— Атож.

— Ідіть запросіть свого лорда-чоловіка, а потім організуйте нам співця,— попросила Серсі.— Пане Озмунде, прошу вас лишитися. Нам багато чого слід обговорити. І Кайберн мені також знадобиться.

На жаль, дикого вепра на кухні не виявилося, а посилати мисливців часу не було. Натомість кухарі зарізали свиню й подали на стіл окіст, приправлений гвоздикою і политий медом із сушеними вишнями. Не так, як планувала Серсі, але теж вийшло добре. Потому подали печені яблука з гострим білим сиром. Леді Тейна смакувала кожним шматочком. А от Ортон Мерівезер — ні: його кругле бліде обличчя як покрилося плямами, так і лишалося таким від юшки й до сиру. Пив Ортон багато й час до часу кидав скрадливі погляди на співця.

— Смерть лорда Гайлза — таке горе! — нарешті заговорила Серсі.— Але мушу визнати, що навряд чи хтось із нас сумуватиме за його кашлем.

— Так-так, навряд чи.

— Нам потрібен буде новий лорд-підскарбій. Якби не заворушення у Видолі, я б запросила назад Пітира Бейліша, але... Хочу спробувати взяти на цю посаду сера Гариса. Впорається він незгірше за Гайлза, та ще й не кашляє.

— Але сер Гарис — правиця короля,— мовила Тейна.

«Сер Гарис — заручник, і навіть заручник з нього такий собі».

— Прийшов час підшукати Томену сильнішого правицю.

Лорд Ортон відірвав

1 ... 210 211 212 ... 265
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бенкет круків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бенкет круків"