Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Баоюю не сподобалися слова Сян’юнь, і він єхидно посміхнувся:

— Сестрице, посиділа б ти краще в сусідній кімнаті! Адже я просто недостойний перебувати поруч із тобою, такою великодосвідченою в життєвих справах!

— Не вмовляйте його, панянко! — втрутилася в розмову Сіжень. — Нещодавно панянка Баочай зробила йому зауваження, так він навіть не дослухав, кашлянув з досади й пішов. Не подумав, що вона може образитися. Панянка Баочай почервоніла від зніяковіння. А якби на її місці була панянка Дайюй! Уявляю собі, скільки було б пролито сліз! Уже тільки за те, що панянка Баочай стрималася, вона гідна поваги! Я гадала, вона розсердиться, але мої побоювання виявилися даремними. Панянка Баочай воістину великодушна. Але Баоюй цього не оцінив і почав її уникати! А от до панянки Дайюй щораз бігає просити вибачення.

— Дайюй ніколи не говорила дурниць! — відрізав Баоюй. — Інакше я давно посварився б із нею!

— Виходить, ти вважаєш, що це дурниці? — запитали Сян’юнь і Сіжень.

Дайюй, треба вам сказати, знала про приїзд Сян’юнь і була впевнена, що Баоюй одразу побіжить до неї й почне розмову про ціліня. Тому вона подумала:

«Останнім часом Баоюй захоплюється читанням приватних життєписів і неофіційних історій видатних людей і знаменитих красунь, які поєднували свою долю за допомогою різних дрібничок: качки із селезнем, феніксів, яшмових обручок і золотих підвісок; хусток і поясів. Ці дріб’язкові штучки сприяли поєднанню закоханих!»

Помітивши в Баоюя золотого ціліня, Дайюй злякалася, що ця дрібничка може віддалити від неї Баоюя, що зробить із Сян’юнь те, про що говориться в любовних романах. Тому вона теж пішла до Сіжень, аби довідатися, що та як, але в кімнату не ввійшла, а залишилася за дверима. Вона не очікувала, що Сян’юнь розпочне розмову про життєві справи, а Баоюй скаже: «Дайюй ніколи не говорить таких дурниць, інакше я давно посварився б із нею!»

Ці слова й утішили, і стривожили Дайюй, і вона мимоволі зітхнула. Авжеж, добре, що в Баоюї вона не помилилася, що він і справді вірний, відданий друг. Але навіщо він так відкрито говорить про свої найзаповітніші почуття? І в той же час дружить з іншими дівчатами! І потім, ці розмови про «золото» і «яшму»! Яшма стосується тільки їх двох. А при чому тут Баочай? Потім Дайюй згадала, що рано осиротіла й, хоча родичі про неї піклуються, вона однаково самотня.

Дайюй жила в постійній тривозі, і це посилювало її хворобу. Лікар сказав, що слабке дихання і недокрів’я можуть призвести до сухот. Значить, їй не прожити довго. Але якби став Баоюй другом її життя, вона не була б така нещасна!

Од цих сумних думок на очі навернулися сльози. Дайюй так і не зважилася ввійти й, утираючи сльози, пішла.

Баоюй тим часом одягся й вийшов з дому. Помітивши попереду Дайюй, що повільно йшла, втираючи сльози, він підбіг до неї й запитав:

— Далеко прямуєш, сестрице? Ти знову плачеш! Хто тебе скривдив?

Дайюй через силу посміхнулася.

— Я не плачу.

— Неправда! У тебе очі мокрі! — Баоюй хотів витерти їй сльози, але Дайюй відсторонилася, сказавши:

— Знову, видно, зібрався вмирати! Нема чого розпускати руки!

— Вибач мені, сестрице, — мовив Баоюй, — це я ненароком! Забув, що йдеться про життя й смерть.

— Чи варто говорити про смерть! — уїдливо зауважила Дайюй. — Хотіла б я знати, що було б з тобою, коли б ти загубив золото або ціліня!

Ці слова зачепили Баоюя за живе, і, підійшовши впритул до дівчини, він запитав:

— Ну що ти без кінця повторюєш те саме? Хочеш розсердити мене чи накликати на мою голову лихо?

Згадавши про недавню сварку, Дайюй пошкодувала про сказане і примирливо мовила:

— Не гнівайся, я не хотіла тебе скривдити. Ну що такого я сказала? Подивись, у тебе від хвилювання навіть усі жили здулися й на обличчі виступив піт!

Вона вийняла хусточку й заходилася витирати Баоюю обличчя. Той довго дивився їй у вічі, а потім сказав:

— Дарма ти турбуєшся!

— А хіба я турбуюся? — здивувалася Дайюй. — Поясни, чому я маю турбуватися?

— Невже ти мене не зрозуміла? — Баоюй зітхнув. — І всі мої почуття марні? А може, я тебе не розумію? Тоді нема чого дивуватися, що ти постійно на мене гніваєшся!..

— Я і дійсно не зрозуміла, про які турботи говориш, — запевняла Дайюй.

— Ех, сестрице! — похитав головою Баоюй. — Уже краще б ти мене не обманювала! Але якщо ти дійсно не