Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

Лежить перед нами на столі камінь. Лежить, не ворухнеться. Але ми знаємо, що в атомах того каменя протони летять з несамовитою швидкістю по своїх орбітах. А камінь не рухається, мертвий.

Мертвий чи живий? Матерія — мертва чи жива? Що є матерія? Рух–життя чи спокій–смерть?

Несила розумові малюсінької комашинки на ім’я «людина» того збагнути; несила їй навіть приблизно це уявити. Правда, людина навчилася використовувати для себе величезні, незрозумілі їй сили природи, але людина не знає і ніколи не дізнається своїм розумом: ЩО Є ті сили. Замалий бо має розум ця комашинка, щоб зрозуміти Творця і його Твір — Всесвіт.

Але є інший, ніж розумовий, шлях пізнати; шлях, що його знали наші предки, які мали не матеріялістичний, а ідеалістичний світогляд. Це шлях ВІРИ; віри в Бога. Ідучи цим шляхом, вони пізнали чимало з тих законів природи, що їх щойно в XІX–XX ст. знайшли науковці в своїх лабораторіях. Що більше! Наші прапредки понад 1000 років тому показали науковцям XX ст. напрям науки. Старовинні філософи знали багато з того, що знайшли науковці аж у XІX–XX століттях.

Погляньмо на природу. В ній бачимо вічний рух і бачимо, що кожне наймалюсіньке сотворіння має завдання, виконує працю, корисну всьому мікрокосмові і макрокосмові. Бачимо, що КОЖНЕ СОТВОРПШЯ МАЄ СВОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ.

Візьмім, напр., гнильну бактерію. Якби її не було, то життя на нашій планеті завмерло би, бо трупи тварин і рослин не гнили б. Протягом довгих століть тих незігнилих трупів нагромадився б такий грубий шар, що він заглушив би всю рослинність, а без неї вигинули б тварини і люди.

Рослина не може жити без перегною (трупів). На 100% чистому (стерильному) піску не виросте жодна рослина. Коли подивимось через мікроскоп на порошинку з поля, то побачимо, що в ній рухаються мільйони живих істот, що роблять корисну працю — розкладають трупи тварин та рослин на первні, з яких молода рослина будує своє стебло, листя, квіти, зерно. А в зерні заховує живий зародок нового життя наступного покоління. Сповнивши своє завдання і передавши своє життя в зародок нового покоління, старе сотворіння умирає. Його труп розкладають гнильні бактерії на перегній, на якому виростає наступне покоління. СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПЕРЕМАГАЮТЬ. Велика містерія життя.

Подивімось на два з вигляду подібні дерева яблуньки і грушки. Одно дає овоч яблуко, друге — грушку. Запитаймо: яка сила надає яблукові форму округлу, а грушці видовжену з шийкою? Цих же обидва овочі ззовні оточує не якась тверда форма, а повітря? Ба, навіть та сама рослина, напр., кавун має сорти круглі і сорти видовжені. З двох зернят однакового вигляду виростають різні рослини на тій самій землі, за тих самих природних умов. Які ж сили заховані в тому малюсінькому зародку — в маленькому зернятку? Сили, що роблять з ніби однакових зерен різні рослини. Пригадаймо, що ми говорили про ґени.

Не лише кожне Боже сотворіння має своє призначення, але має своє призначення і кожний орган кожного сотворіння.

Є чимало рослин, яких зерна мають крильця (клен), або пух чи волосячко (кульбаба, бавовна), щоб вітер розносив зерна від матірної рослини і засівав дальші вільні простори. Як рослина «додумалася» до такого способу завойовувати нові землі для своїх нащадків? Матеріялісти кажуть: це зробила сила селекції. Пухнасті, крильцяті зерна вітер розносив, і вони розмножувалися на вільній землі, а звичайні гинули на старім місці, заглушуючи одне одного. Це правда. Але залишається велике, дуже велике питання: А яка ж сила ЗАПОЧАТКУВАЛА ті крильця та пух? На це матеріялісти не мають відповіді.

Або ще такий приклад. В піщаних пустелях, де є обмаль поживи в ґрунті, та в південних пралісах, де велика конкуренція не дає рослині досить поживи з ґрунту, ростуть рослини, що живляться комахами, їхні квіти своїм медом приваблюють комахи. Комаха залізе до середини квітки; квітка закривається — і рослина споживає комаху. Яка сила збудувала цей механізм?

Від тварин рослина борониться колючками, отруює. В пустелях рослини складають навесні запаси води на літо (кактуси), вкривають своє листя шкірою, щоб вода не випаровувала. Мурашки мають державну організацію: мають військо, рабів, корів, будують міста, ходять військовими, добре організованими походами на сусідів. Павук будує павутиння, наче б інженер накреслив йому план. Птахи, комахи мають радар, барометр і т. д., і т. п. Все це удосконалює селекція в конкуренційній боротьбі за існування. Але яка ж сила ЗАПОЧАТКУВАЛА їх? Матеріялістична відповідь: «повстала само собою» — є надто дитяча.

Подібних чудес у природі є безконечні мільярди. Кожного дня маємо нагоди їх бачити і переконатися на власні очі, що нема в світі ані одного мікроскопічно малого сотворіння, яке не мало б свого призначення, яке не робило б якусь потрібну працю.

Найпростіші з тих призначень люди мають сили збагнути.

Знаємо призначення брів, вій, волосся чи дірочок у нашій шкірі або печінки чи нирок і т. п. Отже, ті призначення, що їх ми можемо пізнати намацально, своїми обмеженими людськими відчуттями, ми розуміємо. Але тих призначень, що їх не можемо намацати своїми смислами (а вони є дуже обмежені), призначень у житті, далеко важнішому і далеко більшому за матеріяльне життя, — у житті духовому, ми не розуміємо, і щойно починаємо доглупуватися, хоч на власне ці найголовніші призначення вказують уже тисячі років всі світові релігії, а найбільше — християнська. Призначення людини і нації. І нації, бо і нація є живий організм, створений законами життя, законами боротьби за існування, цими предвічними законами Бога. Чому ж вона мала б не підлягати їм? І вона підлягає, подобається це чи ні людям. З історії знаємо, що нації народжуються, ростуть, зріють, а коли ухиляються від Божих законів, то хворіють і навіть умирають, даючи погній для росту нових націй.

Про призначення людини і нації не хочуть слухати наші відірвані від свого народу інтелігенти, а наш глибоко християнський народ знає про призначення людини і нації. Авторові цих рядків колись оповідав старий селянин, пасічник, про призначення кожної живої істоти, і людини, і народу. Як далеко вище стоїть наш народ за свою збаламучену матеріялістичними теоріями еліту. Між іншим, це ще один приклад загублених наших геніїв. Чи не був би цей дід Юхим великим філософом, якби дістав освіту?

Українські слимаки верещать: «Знову призначення нації! Знову світові місії! Маємо тих московських,