Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Так, — сказали поліцейські, — тільки розпишіться в протоколі.

Альфред сам його подивився, потім на мене і сам присів на край стільця.

— Рідна може додому?

Мотнула головою.

— Я простежу за нею, — сказав Герман.

На завод їхали на таксі. Герман по-батьківськи обіймав мене.

— Шишку сильно видно?

— Ні, і вона не велика. Добре, що холодне відразу приклали, швидко мине тепер.

Хлопці зі служби безпеки дивно на мене дивилися. Міраїл пішов слідом за нами.

— Я так погано виглядаю? — запитала не обертаючись.

— Шишка на лобі дуже насторожує, — сказав Міраїл — Що сталося?

— Давайте вже до приймальні дійдемо, — буркнув Герман.

У приймальні Аліса, побачивши Германа, швидко затараторила:

— Германе, ну нарешті ви приїхали, я не встигаю все! І добре просто доручення у мене вже тричі кави просили, а я боюся, цю штуку чіпати.

Я тихо посміхнулася, взяла на замітку зробити просту інструкцію з картинками і повісити на стіну. Забрала в Германа свої сумки і пішла переодягатися. Почула запитання Міраїла до Германа:

— Отже, що сталося?

— В аварію потрапили. При тому це був спеціальний наїзд, коли ми на світлофорі стояли. Пощастило, що в Ізабелли було трохи місця для маневру, інакше б просто шишкою не відбулася.

Мабуть Герман показав траєкторію руху, бо Міраїл присвиснув.

— Вас обох би це вбило.

Потім Герман щось пошепки розповідав. Вийшла з гардеробної вже в брючному костюмі. Починала боліти голова, можливо, від того, що перенервувала. Судячи з годинника обід на заводі вже минув. Пішла робити собі капучино. На звук дзижчання кавової машини вийшов Герман Пінкс.

— Можна мені теж каву, а то я її тут ні коли не дочекаюся.

— Добре, — сказала не повертаючись, щоб зайвий раз шишкою не світити.

Через кілька хвилин вийшов Анутан.

— Ізочка, а чого мені тут дзвонять зі страхової і кажуть про якусь аварію і про те, що виплатять частину вартості машини. Коли ти встигла в аварію потрапити?

Доробила каву і капучино повернулася до наставника. Він подивившись на мене впустив папку з документами. Міраїл з Алісою швидко почали збирати документи. Антуан сперся об стіну.

— Яким чином? — він показав на обличчя і просто жестикулював руками.

— Що яким чином? Як я в аварію потрапила? Стояла собі спокійно на світлофорі, поки в нас не врізалася машинка з бічної дороги. Попереджаючи наступне запитання, так це був навмисний наїзд. І ні, це не Лістери.

— Звідки ти знаєш? — видихнувши, запитав Антуан.

— Запитати встигла, перш ніж горе-водія застрелили.

Подивилася на свої руки, вони трохи тремтіли.

— Аліс віднеси Герману каву.

Наставник підійшов до мене і міцно обійняв.

— Сильно злякалася? — обережно запитав Антуан.

— Ні.

Герман кашлянув, Антуан подивився на нього.

— У неї шок досі. Хлопця зі снайперської гвинтівки застрелили.

— Немає в мене шоку, я бачила вже мертвих. І як стріляють. На Меледіумі наприклад.

— Ти бачила тільки лазер, а від нього рани інші, — сказав Антуан — від нього мало крові. Гаразд не мало, просто менше і немає розривного ефекту як від куль. Може, додому поїдеш?

— Ні, не хочу. Альфред обіцяв заїхати за мною ввечері.

— Уже знає? Ясно. Пий свій капучино і пішли в кабінет.

— Може тобі каву зробити?

— Тоді вже капучино.

Антуан поки сортував документи, що впали, зробила йому капучино. А вже в кабінеті швидко зробила для Аліси інструкцію з картинками, як користуватися кавомашиною. Роздрукувала і винесла в приймальню.

— Аліс, це тобі. Можеш приклеїти на стіну.

Дівчина зніяковіла і швидко залилася фарбою.

— Дякую!

— Тренуйся, думаю, тобі допоможуть.

Повернулася до кабінету і задумалася, чим ще зайнятися. До справ фірми Антуан мене зараз не пускає. Каже, що не в тому стані і мені потрібно відпочити хоча б сьогоднішній день.

А я задумалася, минуло не так багато часу, а замахи знову почали повторюватися. А жити якось хочеться, особливо зараз, коли я кохаю і кохана. Може не варто випендрюватися і варто погодитися на весілля цієї весни. Написала Альфреду.

«Альфред, я згодна на весілля цієї весни»

За кілька хвилин отримала відповідь.

«Я бачив симпатичну сукню. Хоча справа не в сукні, просто до неї була симпатична накидка, і в ній буде не видно твою худорлявість, якої ти так соромишся».