Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"

У мить контакту все було чисто і ми з Ґанелоном побачили одне одного.

— Корвіне, — сказав він. — Я вирішив, що настав час перевірити дещо. У кого наразі Камінь? У тебе? У Бранда? Чи ви обидва досі в пошуках?

— Камінь у Бранда, — сказав я.

— Вельми шкода, — відповів Ґанелон. — Розкажи мені про все.

Я так і зробив.

— Отже, Джерардові слова правдиві.

— То він тобі вже все розповів?

— Не в таких деталях, — відповів Ґанелон, — а я хотів бути певен, що все узгоджується. Я лише нещодавно закінчив розмову з ним.

Він поглянув угору.

— Мені здається, що тобі вже час іти звідти. Звісно, якщо я все правильно пам'ятаю про сходження місяця.

Я кивнув.

— Звісно. Скоро я вже йтиму до сходів. Це зовсім близько звідси.

— Добре. А тепер ось що ти маєш бути готовий зробити...

— Я знаю, що маю зробити, — сказав я. — Я маю піднятися в Tip-на Ноґт раніше за Бранда і перекрити йому шлях до Лабіринту. Якщо це мені не вдасться, знову буду змушений гнатися за ним крізь Лабіринт.

— Це не найкращий спосіб.

— Маєш кращу ідею?

— Так, маю. У тебе Козирі з собою?

— Так.

— Добре. По-перше, ти не встигнеш піднятися туди вчасно, щоби перекрити Бранду шлях до Лабіринту.

— Чому ні?

— Тобі доведеться піднятися нагору, пройти через увесь палац і спуститися до Лабіринту. Це займає деякий час, навіть в Tip-на Ноґті — особливо в Tip-на Ноґті, де час має звичку викидати всілякі фокуси. Можливо, на тебе чигатиме таємне бажання смерті. Я не знаю. У будь-якому разі Бранд може вже йти Лабіринтом, коли з'явишся ти. Цілком можливо, він зайде надто далеко, щоб ти встиг вчасно його наздогнати.

— Він, імовірно, буде стомленим. Це має його трохи сповільнити.

— Ні. Постав себе на його місце. Якби ти був Брандом, хіба б ти не перенісся до якоїсь Тіні, де час рухається повільніше? Замість одного вечора, він міг упродовж кількох днів добре відпочити перед нічним випробування. Безпечніше припускати, що він буде в гарній формі.

— Ти маєш рацію, — сказав я. — Мені не можна розраховувати на його втому. Гаразд. Є ще один — альтернативний метод, до якого я б не хотів вдаватися: його можна вбити на відстані. Взяти арбалет або одну з наших рушниць і просто застрелити посеред Лабіринту. Мене от тільки хвилює вплив нашої крові на Лабіринт. Можливо, від цього страждає лише первинний Лабіринт, але гарантій у мене немає.

— Це правда. Гарантій немає, — відповів Ґанелон. — До того ж, я не хотів би, щоб ти покладався там на звичайну зброю. То ж особливе місце. Ти сам казав — це дивний уривок Тіні, що пливе в небі. Навіть якщо ти придумав, як використовувати порохові рушниці в Амбері, не факт, що ці ж правила спрацюють і в небесному місті.

— Це ризиковано, — погодився я.

— А щодо арбалета, то припускаю, сильний порив вітру відноситиме стрілу щоразу, коли ти стрілятимеш.

— Боюсь, я тебе не розумію.

— Камінь. Бранд пройде з ним певну частину первинного Лабіринту. Там він мав удосталь часу поекспериментувати з ним. Як гадаєш, він міг уже частково налаштувати Камінь на себе?

— Не знаю. Я не дуже розуміюся на процесах, які тут задіяні.

— Я просто хочу вказати, що коли все так і буде, то Бранд, певно, зможе використати кулон для власного захисту. У Каменя можуть бути якісь властивості, про які ти нічого не знаєш. Я кажу ось про що: не можна сподіватися, що його вдасться вбити на відстані. Я так само не хотів би, щоб ти сподівався повторити з Каменем той самий фокус, що й минулого разу — не в тому разі, якщо Бранд уже частково отримав контроль над ним.

— Ти справді змальовуєш усе в темніших тонах, ніж уявляв собі я.

— Але, можливо, мій варіант реалістичніший?

— Погоджуюсь. Продовжуй. Ти казав, що маєш план.

— Так і є. Гадаю, Бранда взагалі не можна пускати до Лабіринту, бо щойно він ступить на нього крок — імовірність катастрофи різко зросте.

— І ти вважаєш, що я не встигну дістатися туди вчасно, щоб не пустити його?

— Якщо Бранд справді може миттєво переноситися з місця на місце, а тобі доведеться здійснити довгу мандрівку, тоді ні. Певен, він просто чекає на сходження місяця, і щойно місто набуде форми, він миттю опиниться всередині, якраз перед Лабіринтом.

— Бачу проблему, не бачу розв'язання.

— Її розв'язання таке: ти не підеш до Tip-на Ноґта цієї ночі.

— Зажди хвилину!

— Сам зажди, дідько б тебе вхопив. Ти сам привіз майстерного стратега. Слухай краще, що він тобі каже.

— Гаразд, я слухаю.

— Тобі доведеться погодитися з тим, що ти можеш не потрапити до палацу вчасно. А от дехто інший може.

— Хто і як?

— Отже, так. Я щойно зв'язувався з Бенедиктом. Він уже повернувся. Зараз він в Амбері і стоїть цієї миті в Залі Лабіринту. Наразі він уже мав би завершити його проходження і стояти в центрі, очікуючи. Ти маєш дістатися підніжжя сходів до небесного міста. Там ти чекатимеш, поки зійде місяць. Щойно Tip-на Ноґт набуде форми, ти зв'яжешся з Бенедиктом через Козир. Скажеш йому, що все готово, і він скористається силою Лабіринту в Амбері, щоби перенести себе на Лабіринт в Tip-на Ноґті. Байдуже, наскільки швидко рухається Бранд, таке йому не по зубах.

— Я розумію переваги, — сказав я. — Це найшвидший спосіб перенести людину туди, а Бенедикт справді дужий чоловік. У нього не виникне труднощів у бою з Брандом.

— А ти певен, що Бранд не здійснить додаткових спроб себе захистити? — запитав Ґанелон. — Враховуючи все, що я чув про цю людину, він дуже хитрий, хоч і ненормальний. Він може передбачити подібний виверт.

— Можливо. Маєш якісь припущення щодо його дій?

Ґанелон махнув рукою, ляснув себе по шиї і посміхнувся.

— Жук, — сказав він. — Перепрошую. Набридлива дрібна комашня.

— Ти досі думаєш...

— Я думаю, що тобі краще підтримувати зв'язок з Бенедиктом увесь час, поки він буде нагорі. Ось що я думаю. Якщо переможе Бранд, тобі миттю доведеться витягувати Бенедикта,