Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Що ж, вам видніше, — з усмішкою мовив управитель. — Я неодмінно з’їжджу туди й буду радий, якщо ваші слова справдяться. Якщо ж ні, доведеться вас знову потурбувати.

Управитель підвівся й одкланявся. Цзя Чжен витріщив очі, лице його спотворилося від гніву. Проводжаючи управителя, він крикнув Баоюю:

— Сиди тут! Я ще з тобою поговорю!

Повертаючись у дім, Цзя Чжен зіштовхнувся з Цзя Хуанем і кількома хлопчиками-служниками, які стрімголов бігли по двору.

— Постривайте, я до вас доберуся! — загримів Цзя Чжен.

Переляканий Цзя Хуань завмер на місці й похнюпився.

— Ти чого носишся, як дикий кінь? — накинувся на нього Цзя Чжен. — Служники розбрелися, доглядати за тобою нікому, так ти й радий! Хто тебе проводжав до школи? Куди всі поділися?

Бачачи, що батько в гніві, Цзя Хуань вирішив скористатися з нагоди й почав розповідати:

— По дорозі зі школи ми проходили повз колодязь і бачили, як витягли звідтіля служницю. Вона утопилася. Голова в неї велика й страшна, а все тіло розбухло, я перелякався й кинувся тікати.

— Утопилася, кажеш? — із сумнівом запитав Цзя Чжен. — У нас у домі такого ще не бувало із часів мого діда, зі служниками завжди добре обходилися. Може, управителі, користуючись тим, що останніми роками я перестав утручатися в домашні справи, довели нещасну до смерті? Якщо про це довідаються люди, ганьба впаде на моїх предків!

Цзя Чжен звелів служникам негайно покликати Цзя Ляня й Лай Да.

— Слухаємося! — хором відповіли служники й побігли виконувати наказ.

Але тут Цзя Хуань кинувся до батька, вчепився в поли його халата й, опустившись на коліна, почав благати:

— Не гнівайтеся! Про це ніхто не знає, крім служниць пані. Я чув од матінки, що...

Він огледівся туди й сюди, Цзя Чжен зрозумів, що хлопчика бентежить присутність служників, і зробив їм знак вийти.

— Матінка говорила, — обережно вів далі Цзя Хуань, — що кілька днів тому старший брат Баоюй у кімнатах пані хотів зґвалтувати служницю Цзіньчуань, а коли вона почала пручатися, побив її, Цзіньчуань не стерпіла ганьби й кинулася в колодязь.

Не встиг Цзя Хуань договорити, як обличчя Цзя Чжена позеленіло від гніву.

— Приведіть Баоюя! — у люті закричав він і побіг до себе в кабінет. — Якщо хто-небудь з’явиться мене вмовляти, я віддам Баоюю свою чиновницьку шапку й пояс, нехай буде головою родини! — кричав він на ходу. — Аніж набути репутації злочинця, краще збрити волосся, якого в мене через постійні турботи й так мало залишилося, і піти в монастир! Уже тоді, принаймні, я не знеславлю своїх предків і зумію уникнути відплати за те, що породив на світ такого сина!

Цзя Чжен так розлютився, що нахлібники й служники поспішили зникнути.

Задихаючись, Цзя Чжен упав на стілець, по щоках його котилися сльози.

— Ведіть сюди Баоюя! Давайте кий! Мотузку! Замикайте двері! І щоб старій пані ні слова. Уб’ю!

Служники кинулися по Баоюя.

Чекаючи на батька, Баоюй почув його крики і зрозумів, що добром справа не скінчиться. Він іще не знав, що Цзя Хуань підлив масла у вогонь.

Юнак метався по залі, намагаючись знайти кого-небудь із служників, аби сповістити бабусі. Але, як на зло, поблизу не було ні душі. Навіть Беймін кудись дівся.

Раптом на очі Баоюю потрапила якась стара, й він зрадів, начебто знайшов скарб.

— Біжи до старої пані й скажи, що батько збирається мене бити! — закричав Баоюй, кинувшись до старої. — Тільки скоріше... Скоріше! А то мене відмолотять!

Баоюй од хвилювання говорив невиразно, а стара попалася глухувата й замість «мене відмолотять» почула «стрибнула в колодязь».

— Стрибнула в колодязь — і нехай собі, — з усмішкою відповіла вона. — Вам-то чого боятися, другий пане?

Зрозумівши, що баба глуха, Баоюй у розпачі закричав:

— Знайди мого служника й пришли сюди!

— Якої біди? — здивовано запитала баба. — Пані дала її матері грошей на похорон, і тепер усе влагоджено.

З’явилися служники Цзя Чжена, схопили Баоюя й потягли.

Коли Цзя Чжен побачив сина, його очі налилися кров’ю. Ні про що не запитавши — ні про те, як він пив із актором вино, як той зробив йому подарунок, чи правда, що він намагався зґвалтувати служницю, і чому, зрештою, він занедбав навчання, батько закричав:

— Заткніть паршивцеві рот і бийте його смертним боєм!

Не сміючи ослухатися, служники повалили Баоюя