Читати книгу - "Українські традиції"

Вони не повірили матері. Мати сама почала копати землю і шукати ікону, але не знайшла. Шукали ікону й інші люди, але не знаходили. Ікону відшукала сама Матрона. Вона поставила її на тому місці, де її знайшла. З усіх кінців міста сходились люди, які молились до ікони і цілували її. Про дивну новину повідомили архієпископа і воєводу міста. Архієпископ відправив службу Пресвятій Богородиці і переніс ікону в найближчий храм. Ніс ікону на руках настоятель храму Гермоген. У храмі відслужив молебень патріарх. Про все це повідомили в Москву царю.

Цар Федір Іванович виділив кошти, і в 1595 році на місці з'явлення ікони був побудований храм та Богородицький жіночий монастир. Крім того, сам цар приніс велике пожертвування. В цьому монастирі прийняли чернецтво дочки і мати царя. З'явлення Казанської ікони Божої Матері святкується в Казані 8 червня, того дня, коли мати і дочка ходили до архієпископа і воєводи і повідомили про з'явлення ікони.

Другий празник на честь Казанської ікони Божої Матері встановлений як подяка за врятування Москви і Росії під час навали поляків у 1613 році, 22 жовтня.

Після того як 1610 року був скинутий з престолу цар Василь Іванович Шуйський, в країні точилися міжусобні війни. Цим скористались шведи і поляки, які грабували й палили міста і села, захопили Москву. Народ російський почав створювати партизанські загони і народне ополчення для боротьби з ворогами. Казань прийшла на допомогу, виславши свої дружини до Москви (1612 р.) з іконою Казанської Божої Матері. Воїни були наснажені вірою в образ і силу Пречистої. Прибувши до Москви, дружини відбили у ворогів Новодівичий монастир, взяли в полон дві роти поляків і 500 німців. Ікона з дружинами перебувала в Москві до зими і була перенесена в Ярославль, куди на той час прибули з Нижнього Новгорода дружини Мініна і Пожарського.

Наші предки з постом і молитвою звернулись по допомогу до Господа і Пречистої його Матері. Всі воїни три дні постили і молились. Бог почув молитви, і за Його допомогою ворогів було вигнано із Суздалі. Первопрестольне місто російське було повернуте православним християнам. Наснажені вірою, воїни підступили до Москви і 20 серпня 1612 року вигнали ворогів з Новодівичого монастиря, який ті були знову захопили, і прогнали гетьмана Хоткевича з Москви. Рештки війська оточили і морили голодом, а 22 жовтня 1613 року звільнили Китай-город. Поляки, втративши всяку надію, здали місто і попросили пощади в Пожарського. Як щиросердна подяка Господу Богу був проведений хресний хід, урочисте моління, а ікону Казанської Божої Матері було принесено на лобне місце. Коли відбувався цей урочистий хід, з Кремля вийшли архієпископ Арсеній і священики. Вони винесли Володимирську ікону Богоматері та інші св. ікони, що перебували в полоні. Побачивши чудотворну ікону, воїни, народ від радості плакали і цілували св. ікони.

Після вигнання ворогів з Москви князь Пожарський освятив храм Введення Богородиці на Сретенській вулиці в Москві і поставив у ньому ікону Божої Матері Казанської. Священики доповіли царю і великому князю Михайлу Федоровичу про чудеса від ікони в бою з гетьманом і при взятті Москви. Великий князь і його мати ввірували в ікону і встановили свято ікони в Москві двічі на рік – 8 червня і 22 жовтня.

Князь Дмитро Пожарський прикрасив ікону коштовним камінням і золотом. З часу вигнання поляків з Москви і Росії ікона Казанської Божої Матері стала сімейною реліквією в царській родині.

З нагоди народження у царя Олексія Михайловича наслідника престолу – цесаревича Дмитра Олексійовича в 1649 році, 22 жовтня встановлено свято Казанської Божої Матері по всій Росії.

Ікона, за повелінням імператора Петра Першого, була перенесена з Москви в С. – Петербург на честь освячення нової столиці й поставлена спочатку в центрі, на Петербурзькій стороні, в церкві на Посадській вулиці.

1721 року ікону Казанської Богоматері було перенесено в Троїцький собор. У 1737 році, в день освячення новозбудованої церкви Різдва Богородиці на Невському проспекті, де нині Казанський собор, ікону перенесено сюди. Її було прикрашено золотою ризою з коштовним камінням. Золота риза і коштовне каміння подаровані імператрицею Анною Іванівною.

В день освячення Казанського собору, 15 вересня 1811 року, на ікону покладено нову ризу, виготовлену із чистого золота високої проби, та прикрашено коштовним камінням і перлами. Більшу частину цих прикрас подаровано імператрицями Марією Федорівною, Єлисаветою Олексіївною та великою княгинею Катериною Павлівною. В день освячення собору св. ікона в присутності імператора, двору, військового параду, при великій кількості народу перенесена в новозбудований чудовий храм.

Канони церковної служби в дні святкування Казанської ікони Божої Матері 8 червня і 22 жовтня написані ієромонахом Ігнатієм.

Тропар свята: Заступнице милосердна, Мати Господа Бога нашого. За всіх благаєш Ти Сина Твого, всім допомагаєш спастися, хто до могутнього Твого захисту вдається. Поможи, Царице і Владичице, всім нам, що в напастях і скорботах і недугах, обтяжені гріхами скорботними перед пречистим Твоїм образом, обливаючись сльозами, і непохитну віру на Тебе покладаємо, щоб визволитись від усякого зла. Подай усім корисне і всіх спаси, Богородице Діво, Ти бо єси божественний захист рабам Твоїм.

День св. великомученика Димитрія Солунського
(26 жовтня ст. ст. – 8 листопада нов. ст.)

Свята Церква від перших віків християнства високо цінує заслуги мучеників, їх