Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На чужині.
ПІСЛЯМОВА
Усе починається з містики.
Ш. Пеґі
Усе в цій книжці є лише фантастичні теорії, божевільна містика і мертве минуле, — скажуть наші сліпі і глухі фелаги («загублена українська людина»). Направду, нещасні, жалю гідні каліки! Нещасні сліпі слимаки, що не можуть бачити великого, як Гімалаї, ясного, як сонце, факту, що власне оті «фантастичні» теорії, оті «божевільні» містики, оте «мертве» минуле — ВОНИ, а ніщо інше, СТВОРИЛИ реальний СССР, з усіми конкретними наслідками для України і світу.
Справді, чи може бути щось більш фантастичне за теорію, містику (панувати над усім світом) народу дикунського, малочисленного, найбіднішого матеріяльно і духовно? А власне таким був (і є) народ московський в XVI ст., коли їхній божевільний чернець Філофей вигадав свою теорію «Москва — III Рим». Божевільна, фантастична аж до комунізму теорія (містика), але власне вона, а ніщо інше, привела москвинів на найвищий за всю їхню історію верх їхніх національних мрій — СССР. Ось як навіть справді фантастичні теорії, навіть справді божевільні містики стають конкретною діяльністю.
Також фантастичною теорією та містикою була «теорія» Теслі з Назарету. А в які конкретні форми реального життя вилилася ця містика, знають навіть фелаги, лише не розуміють того, що читають в історії народів.
Так! Правду каже Ш. Пеґі, що ВСЕ починається з містики. Це добре розуміли і наші великі прадіди і властиво тому написали золоті, славні сторінки нашої історії, сторінки, що ними пишаються навіть наші фелаги. А написали ті золоті сторінки власне тому, що вони мали СВОЮ містику, СВОЇ теорії, які і привели наших прадідів до Київської імперії, до славної Гетьманщини, до Лицарського Ордену на Запоріжжі.
А все ж не помогла б москвинам їхня теорія III Риму, якби знайшлася в Европі сила, яка своєчасно обрізала крила тій божевільній московській фантазії, — скажуть наші недовірки.
Так, це правда. Але ще більша правда, якої несила зрозуміти нашим фелагам, це є власне те, що тою силою мусила бути, і — історично об’єктивно — могла бути ЛИШЕ Україна, а ніхто інший. Ми, не знаючи своєї історії, не розуміємо, що власне цю роль накидала нам невблаганна історія, байдуже, хотіли ми її чи ні. Ми занедбали цю роль і маємо — цілком логічно — СССР. Нове занедбання цієї історичної нашої ролі призведе до нового СССР під іншою назвою.
А щоб ту роль виконати, то насамперед треба мати СВОЮ теорію, СВОЮ містику, знати СВОЄ минуле. Мав і знав це все наш національний пророк, і тому викликав з «високих тих могил» «лицарів святих» — тіні наших предків. Тому він і вчив «правнуків поганих», що коли вони знайдуть, Що в тих прадідівських могилах заховане, то не журитиметься Мати Україна.
Викликав він — забутих нашими духовими фелагами — тіні великих наших предків. І викликав. Ці «тіні» воплотилися в С. Петлюрах, Є. Коновальцях, Т. Чупринках, М. Міхновських, УСС, УНА, СВУ, ОУН, УПА, Крутах — Базарах, в мільйонах Біласів — Данилишиних — Щербаків, 500 безсмертних Басарабів — Теліг у Кінґірі.
Ці тіні наших предків врятують Україну і світ від диявольської сили на ім’я Московщина, що тепер має маску СССР. Врятують не тим, що лише обріжуть крила теорії «Москва — III Рим», але відрубають ті крила разом з головою тої потвори. Так, як, розуміючи свою історичну місію, зобразили наші предки постать патрона Києва — лицаря Михайлика, що відрубував голову диявольському змієві.
Це інстинктово передчували (і передчувають) ВСІ москвини. Звідси їхня скажена лють на все українське. Москвин Н. Бєрдяєв помітив, що вся московська література пересякнена передчуттям якоїсь катастрофи. Сучасні москвини — всіх політичних кольорів — напружують всі свої сили, щоб запобігти тій катастрофі, заманюючи українців (навіть сучасних Галайд) на спасенний для москвинів старий шлях УЦРади.
Та намарно! Той фелазький шлях Україна вже залишила безповоротно. Кров’ю 15 мільйонів своїх найліпших синів і доньок обмила жахливий злочин — зраду своєї еліти. І власне ця кров робить з новітніх Ярем новітніх Галайд. Галайд не лише месників, але й АПОСТОЛІВ СТАРЕЗНОЇ ІДЕЇ. Тої самої ідеї, що її голосив Тесля з Назарету. Тої самої, що є в нашій легенді про Андрія Первозванного в Києві. Тої самої, що нею жили і за неї вмирали наші лицарі Запорізького Ордену, лицарі, що їх викликав Т. Шевченко з могил. Теорія? Містика? Мертве минуле? Чи аж надто реальне життя?
А завтрашню реальну Україну будуватимуть ніхто інший, лише духові діти отих 500 безсмертних містиків з Кінґіру, що на своєму прапорі написали «Бог і Україна». На яких саме основах вони її будуватимуть — продемонстрували переконливо 1938–45 роки. Ті роки показали також аж надто ясно: за ким іде, кого вважає за свій провід обдурений у 1917 році фелагами наш народ. Тому наші збанкротовані фелаги так запопадливо шукають допомоги рідної їм і нерідної (але з доларами) демократії (міжнародної мафії). Даремні їхні надії. Україна — це вже не Малоросія 1917 року. Виросла вже Україна на такого духового велетня, що навіть сили, о небо сильніші за наших швейків, примушені напружувати свої сили в боротьбі з Україною, з її власною, українською містикою, що називається УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. Той самий, що його колись вони проголосили каригідним «зоологічним шовінізмом», «бандитизмом» (див.: М. Грушевський. «Українська Партія соціял–революціонерів та її завдання»), але потім примушені були містицизмом народу визнати найголовнішу ідею того «бандитизму» — ідею Української Самостійної Держави. Будуть колись примушені тим же народом визнати й інші ідеї української містики. На еміграції вже примушені мовчати за своє «релігія — опіум для народу». Більш того! Примушені навіть ходити до церкви для замилення очей «темного» народу. Така–то сила незрозумілої їм містики. Ніякі сили вже не звернуть Україну зі шляху, що ним веде нашу націю наша власна містика. Містика, що її творив творчий ґеній нашої нації протягом тисячоліть. Не зверне вже зі шляху, яким ішла за всіх часів свого розквіту, багатства, сили. Зі шляху, випробуваного тисячолітнім досвідом. Наведемо для ілюстрації приклад, як та містика реалізується в національних емблемах.
Соціялістична УЦРада ухвалила в 1918 році за державне знамено України безхресний тризуб, оточений якоюсь стилізованою рослиною. Тризуби Володимира були з хрестом і без хреста. Який з них символізує ДУХ нашої нації? На це ми відповіли в цій книжці. Але
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українець і Москвин: дві протилежності», після закриття браузера.