Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева 📚 - Українською

Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

278
0
27.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лисиця для Альфи" автора Вікторія Стужева. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 80
Перейти на сторінку:
Частина 18

Прокинулася я з найкращим настроєм, не те що тварина відчувала мітку, а й навіть я. У мене не було відчуття того, що мою свободу тепер забрали, я навіть рада була розуміти, що повністю тепер належу Адаму. Хоча раніше б відірвала будь-кому язик, якби він посмів хоч що-небудь подібне сказати про мене. Я не наполягала на тому, щоб ставити мітку на тілі Адама, просто я вирішила потерпіти, втихомирити лисицю, і зробити це в більш романтичній обстановці. Адже для нас, лисиць, це як і для вовків, мітка - рівносильна людському шлюбу. Сьогодні я мала їхати з Ребеккою за квітами, але їй стало зле, тож я вирішила приділити час своєму вовку.

Ми разом сиділи у вітальні на дивані, і дивилися фільм. У суть я сильно не вникала, бо найбільше мене цікавили губи Адама.

Найцікавіше те, що ініціатива була - моя. Я просто весь час під обнімку дивилася на його губи. Такі солодкі, рідні, і мені так захотілося його поцілувати. З огляду на те, що як наречена я маю на це повне право. Але якщо чесно, взагалі не розумію, навіщо він вирішив одружитися, адже він міг просто взяти мене насильно і поставити мітку. Але чомусь він вирішив усе ж таки зв'язати мене узами шлюбу по-людськи. Напевно дізнався, що все своє життя я жила серед людей.

Його погляд ласкаво грів мою душу, все ж я обожнюю цього перевертня. Він дивився на мене з такою ніжністю, немов я настільки кришталева, що від одного його погляду розіб'юся і зникну. Нашу ідилію порушив лише телефонний дзвінок. Спочатку Альфа навіть і не думав брати слухавку, але щохвилинні дзвінки вивели його з себе.

- Алло! - рявкнув він, - що тобі треба?! Нам нема про що більше розмовляти. Я все сказав!

Хвилина мовчання, а перевертень усе ж не поклав слухавку, потім видихнув і відповів:

- Гаразд, зараз прийду.

Я подивилася на нього жалісливим поглядом, мовляв "не кидай мене, благаю".

- Вибач солоденька, я скоро прийду. Зачекай мене, будь ласка.

- Я знайду чим себе зайняти, йди. - отримуючи легкий поцілунок у губи, відповіла я.

Минуло вже півгодини, а його все ще немає! Ну і, що я повинна тепер думати? Переживати? Хрін там! Моя лисиця бісилася від... злості? Я не розуміла поведінку свого звіра, адже і справді, я трохи хвилювалася, але чомусь мій звір поводився інакше. І тут я подумала, що навіть не запитала, з ким це Адам вирішив поговорити! Та ще й таким тоном, навряд чи розмовляв він із чоловіком. І тепер після того як я "вдало", себе накрутила думками про те, що Адам може "весело" проводити час з якоюсь жінкою, я вирішила рвонути на всіх парах до нього. Судячи з моїх джерел інформації, а тобто за запахом, він перебував на другому поверсі у власній бібліотеці. І якого ж розміру була моя злість, коли я й справді відчула запах - жінки. Ну все милий, одягай білі капці! Бо якщо ти будеш судорожно викурювати сигарету, а я побачу її з розпатланим волоссям, тобі не жити!

Коли я увірвалася в бібліотеку, Адам сидів на дивані, а вона гладила його однією рукою по коліну, а іншою - його волосся. Ну все, що зазвичай грають на похороні, Шопена? Ну так замовляй улюблений оркестр!

- Солодка? Це не те, що ти думаєш... - почав цей... засранець, але коли побачив мій злий і вбивчий погляд. Вирішив зволити заткнутися.

- Те, що я думаю, це ще квіточки. - спокійно вимовила я. - А ось те, що я бачу, Адаме, це смертельно! Для тебе, і твоєї підстилки!

- Підстилки? Та як ти смієш так говорити! - відгукнулася шатенка.

- Повір, уперше мене тішить той факт, що я ТВІЙ МІСЯЦЬ, завдяки тому, що виходжу заміж за Адама. Але відчуваю, що це вже не точно!

- Ти, дурне дівчисько, навіть не розумієш, що роздобути такого чоловіка, як Альфа, - благословення долі!

- Хах, бачиш милий, хоч хтось вважає тебе "благословенням долі" шкода, що не я! - Моя лисиця, мабуть, вирішила познущатися над Альфою. - І так, а тепер ти підстилка фарбована, перепрошую за свій не дуже культурний лексикон, але ти мочалка, на це заслуговуєш. Руки прибрала від нього!

- А не те, що? - з викликом запитала... імені її я не знаю.

Я відчула, як назовні виходить звір, мої очі почали віддавати червоний колір, бо поруч була справжня пара, і я випустила кігті.

- А не те, я зараз погіршу і без того невдалу роботу пластичних хірургів! Шкода, я впевнена, що вони стільки років працювали над твоїм кострубатим обличчям!

В очах цієї стерви блиснула тінь страху, і вона, підібгавши хвіст, хилилася до мене.

- Не варто, сука... Луна... я вже йду. - крізь зуби прошипіла вовчиця.

- Чудово, геть! - як грім серед ясного неба, пролунав мій крик.

Коли двері за тією профурсеткою зачинилися, я почала підходити до дивана. Де все ще сидів у шоковому стані Альфа. Побачивши мій злий погляд, він схаменувся і посміхнувся.

- Не знав, що ти така власниця, - задоволено сказав вовк.

- Не знала, що тобі до смаку такі... шлю... дівчата... - з усмішкою відповіла я. Він явно грав, тож я почну теж імпровізувати, і вдавати із себе Міс "мені на все начхати".
Хоча, здається, вже пізно.

- Мені до смаку лише одна дівчина, але, на жаль, і ту, серце я не в силах отримати. - Бач, як заговорив, "романтик" значить, ну-ну.

- А ти, краще старайся. - сказала я встаючи на коліна перед Альфою. Хтось там годину тому згадував про те, що хотів поставити мітку в більш романтичній обстановці? До біса! Романтичніше нікуди!

- Солоденька, що ти робиш? - хрипким голосом запитав Альфа.

- Караю тебе, солодкий - спокусливо прошепотіла я.

Взявши його за комір сорочки, я притягнула Адама до своїх губ, даруючи спопеляючий поцілунок. На який Альфа видав грізний рик, але мою лисицю навряд-чи зараз цим налякаєш. Мої губи плавно перейшли на шию. Яку я щедро обсипала поцілунками, а також купою укусів. Руками я почала розстібати сорочку, але не зумівши впоратися з цим завданням, я розірвала її на шматки. Відкривши своєму погляду шикарний торс чоловіка, але зараз мені потрібен був не він, а його обіцянка, і завдання - поставити мітку. Сівши до нього на коліна, я почала соватися. Дихання перевертня збилося, і він застогнав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"