Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 Наступного ранку близько десятої Роман вже чекав на Ліну біля під’їзду з непохитною впевненість, що вона їде з ним.

 Дівчина вийшла з будинку з чітким настроєм: скоріше почнем – скоріше закінчим. Раніше, цього ранку, її вже відвідала думка про те, чому вона взагалі не розказала Романові, що затія їй не до вподоби, що зарано проводити такі зустрічі і т.д. Потім згадала його дуже наполегливий вчорашній тон і вирішила, що мабуть таки її просьби не подіють на нього. Врешті-решт, вона його дівчина і повинна іти на поступки. Він іде.

 Коли вона сіла в авто, Роман, нічого не кажучи, одразу потягнувся цілувати її. Своїм наполегливим поцілунком він хотів показати як скучив. Ліна намагалась відповісти йому таким же поривом, але нічого не виходило. Вона м’яко відсторонилась.

-          Ми спізнимось, - банальна відмовка.

-          Так, - на диво легко погодився Роман, - але поцілунок ти мені винна.

Дорогою хлопець пробував розпитати її про поїздку та Ліна, щоб не бовкнути лишнього відповідала короткими, загальними реченнями, обережно добираючи слова.

Їхня розмова нагадувала собою її спілкування з Вадимом, але яка іронія – причини були абсолютно різними. Поряд з Вадимом вона змушувала себе помовчувати, з Романом – хотіла.

Коли вони прибули на місце і хлопець заглушив мотор на подвір’ї своїх батьків, Ліна відчула легке хвилювання. Знайомство з новими людьми завжди викликало відчуття дискомфорту.

-          Привіт родині, - з ноткою нахабства в голосі привітався Роман, коли вони зайшли до будинку.

Всі звернули свої погляди на них і, як здалося Ліні, з перебільшено-радісним виглядом підійшли привітатись з нею.

-          Знайомтесь. Моя наречена, Ліна, - урочисто проговорив він.

Ліна сторопіло глянула на нього. Він навіть і не думав повертати голову в її бік. Вона стиснула його руку сподіваючись привернути до себе увагу, але це не подіяло.

Батько і дідусь-іменинник доволі привітно зустріли свою потенційну невістку. В поведінці ж мами відчувалась настороженість

-          Ти нам не розповідав, що в тебе є наречена, - з докором звернулася до Романа

-          Ну от тепер кажу, - відмахнувся син.

-          Тамара Петрівна, - натянуто посміхнулась жінка. - Проходь, познайомся з сестрами Романа, а я побіжу на кухню, продовжу накривати на стіл.

 Не встигла Ліна відповісти щось для годиться, як та вже вийшла за двері.

 Сестри Романа були близнятами підліткового віку з притаманним цьому віку бажанням суперечити і бунтівними спалахами настрою. Вони просто помахали руками, вітаючись з Ліною і не відриваючи очей від телефонів.

 Незабаром почали приходити гості і стало легше. Дівчина просто загубилася в натовпі людей. Тільки не подобалось їй, що Роман кожного разу відрекомендовує її як свою наречену. Коли вони залишаться на одинці, вона обов’язково про це скаже, бо досі всі спроби зазнавали невдачі.

 Ближче до вечора дівчина почала натякати Романові, що пора вже їм рушати додому, на що той постійно відмахувався, мовляв він рідко буває вдома, а поїхати вони завжди встигнуть.

 Як вона зауважила скоріше, зневажливе ставлення до бажань жінки було тут звичним явищем. Хоча, можливо, це просто гра її уяви.

 Коли пізніше вечором гості порозходились і Ліна вкотре нагадала Романові, що і їм теж пора, він несподівано заявив:

-          А давай заночуємо тут? – з його тону було чути, що питання риторичне і він вже все вирішив.

Ліна почувалась загнаною в куток. Вона спробувала заперечити, на що в нього вже була відмовка:

-          Лінусик, не дурій. Заночуємо, а зранку поїдемо. Та й випив я. Чи ти хочеш, щоб мене оштрафували і права забрали.

-          Ти ж не пив.

-          Тільки що, на кухні. Дід змусив, а то вже хотів образитись, що я за його здоров’я досі не випив. Ну ми з ним по сто грам перехилили, - вдавано-винувато глянув на неї.

 Та Ліну не покидало відчуття, що Роман зробив це зумисно, але вдіяти вже не могла нічого. Ліна вирішила допомогти Тамарі Петрівні з прибиранням на що та здивовано погодилась.

 Коли всі уже зібрались спати на дівчину чекав ще один сюрприз. Їй постелили разом з Романом і щось підказувало, що це було саме його побажання. Було вкрай незручно, але Ліна попросила в «свекрухи» піжаму для себе. Вона з собою нічого не брала, а лягати спати біля Романа майже оголеною хотілося так само як наїстися скла. Його сьогоднішня поведінка була просто нестерпною і обурливою.

 На невеликому дивані Ліна максимально присунулася до самого краю і мало не падала. Хлопець наполегливо притягнув її до себе і почав гарячково шарити рукою по її тілу і цілувати. Дівчина м’яко виривалась з його обіймів і це, здавалось, ще сильніше розпалювало в ньому бажання.

-          Мала, давай зробимо це. Я так тебе хочу. Досить корчити з себе неприступну, - його поцілунки і руки ставали все агресивнішими.

Ліна вирвалась з його обіймів і стрибнула на підлогу.

-          Роман, припини. Бачу ви з дідом на кухні не обійшлись однією чарчиною. Твої батьки за стіною, а ти лізеш до мене. Я вже говорила тобі і просила – почекай, - гнівно прошипіла вона.

-          Я вже задовбався чекати, - теж роздратовано кинув дівчині Роман.

-          Тоді я не знаю, що тобі на це сказати, - після хвилинного мовчання заговорила вона.

 Роман фиркнув, ліг на диван, демонстративно відвернувся в протилежну сторону і накрився ковдрою всім своїм виглядом показуючи найвищий ступінь роздратування. Був в цьому і позитивний момент – Ліна могла спокійно заснути.

 Ранком, уже дорогою додому, Роман вибачився за свою поведінку, виправдовуючи себе надмірною кількістю випитого алкоголю. На запитання, чому він дозволив собі відрекомендувати її як наречену, хлопець дав зрозуміти, що вона накручує себе і що це нічого не означає. Ліна все ж попросила так більше не робити і щоб пояснив вдома свій невдалий жарт. Роман погодився, але в неї були щирі сумніви щодо справжньості його наміру.