Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"

      Тіло Яни пробрало холодом, щойно вона переступила поріг тюремної камери, яка була далека від тих камер, які показували по телебаченню. Ріні стіни, кольору мокрого асфальту з різними незрозумілими карлючками-малюнками, скоріш за все цензурного значення; на віконці була поставлена ​​залізна огорожа, ніби якби там її не було, то хтось зміг би пролізти у вікно десять на п’ять сантиметрів. Самим великим стресом став навіть не запах в приміщенні, а кілька сусідок по камері, а якщо вірити телебаченню, сусідки по камері – це погано.

— Оль, ти тільки поглянь, хто тут у нас! — хрипко подала голос дівчина, що сиділа в правому кутку в позі лотоса.

На вигляд дівчині було років двадцять сім максимум, її зовнішній вигляд багато що пояснював, особливо професію яку собі обрала незнайомка. Її коротке пофарбоване волосся за кольором нагадувало в’їдливо яскраву ржу, бліда шкіра в буквальному сенсі обтягували кістки. Розмазана туш ще більше підкреслювала мішки під світло-карими очима. Бліда вицвівши лляна сорочка, балахоном ледь спускалась до колін.  З іншого кута показалась ще одна жіноча постать, вилита копія тієї самої Ольги, до якої звернулися.

«Сестри-близнята в проституції - це щось новеньке!» — промайнуло в голові в Яни.

— Ти ба яка цікава зустріч, — промовила та сама Ольга, у якої голос неймовірно дзвенів, мов самий противний скрегіт який лише існую в всесвіті. —  Щось я не  пригадую подібних серед наших. — Незнайомка підвелась, різко вдихаючи повітря ніздрями. — Ти смертна! — різко вона викрикує, роблячи крок до своєї сестри, яка також підвелась, розглядаючи Яну.

— Ось так день народження вдався, ось так ювілей справила. Спочатку мало не вбили, потім посадили в камеру, ще й в повії записали! Ось так сміхота!

      Яна голосно розреготалася неймовірним заливистим сміхом.

— Гей, погань, ти кого тут повіями назвала?! Банші ми! Банші*! — загарчала Ольга, готова вже буквально кинутися на брюнетку.

 — Відійди від неї, — різко зупинила Ольгу сестра. —  Нюх втратила чи що?! На ній же слід магії троля. Того самого напівкровки. Ще раптом заразною виявиться! Тим паче від нею пахне смертю, їй небагато лишилось.

      Яна продовжує голосно сміятися, а через хвилину перед очима постає пелена сліз, які градом полилися по її щоках. Тонка грань захищає її від справжнього божевілля.

      Змішаний сміх зі схлипами, страх і тремтіння змішалися, змушуючи тіло Яни продукувати викид великої дози адреналіну. Ще трішки - і вона б справді збожеволіла дійсно вбачаючи в двох сестрах-близнятах старих жінок-потвор зі зморшкуватим обличчям котрі дивну пісню почали співати.

***

Опинившись вдома, Владислав ледь дійшов до ліжка, впавши на нього, не в силах навіть поворухнути пальцем. Він добре розумів ризик на котрий власне пішов, за весь час існування, жодна істота добровільно не погоджувалась на поділ особистого магічного резервна, котрий тісно пов'язаний з душею власника. Життя останньої володарки прикраси, було занадто цінним, щоб дати просто так їй померти.

Роріксон був напівкровкою, маючи щільно сплетену душу в якій містились духовні частинки зародка-магії як троля, так і звичайнісінької людини. Його магічний резерв був не таким, як в інших істотах, він міг його розвивати, збільшувати, наповнювати, втратити. Отримавши відмітину від батька, здібності напівкровки збільшились в рази, адже головною ціллю дарунка, була можливість поглинати духовну енергію з атмосфери з’єднуючи з магією власника утворюючи особливу зрою, здатну запечатати душу. Владислав не знав, що ціна такої унікальної здібності – переполовинений магічний резерв батька.

 Так був влаштований всесвітній баланс магічного світу, магія не з’являлась лиш по проголошенню спеціально складених слів,  рун, чи вигравіюваних  символів, вони слугувати доповненням, підсиленням, тимчасовим накопиченням, але аж ніяк не слугували окремим джерелом. У світі, де існувала віра в богів, надприродних істот, кожен зародок душі, мав при народжені духовну магічну енергію, залежно від раси, предків, силі волі – магічний резерв збільшувався, або навпаки ставав настільки мізерним, що буквально позбавляв власника здатності чаклувати. Головне правило магії – щоб щось отримати, треба щось на заміну дати, просто так нічого не відбувається, все має свою ціну. Роріксон ніколи не забуде, платіж за використання своєї сили, за котру дуже дорого заплатив його батько.

— Не треба було ділитися з цією ненормальною, своїм магічним резервом, — практично фиркаючи, прошепотів чоловік, провалюючись в сон від знемоги. — Тепер потрібно добряче відіспатися, щоб відновити резерв, — бурмотав Владислав майже заснувши.

Примітки:

*Банші — фігура ірландського фольклору, жінка, яка, згідно з повір'ями, з'являється біля будинків приречених на смерть людей і своїми характерними стогонами і плачем оповіщає про їхню смерть.