Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти мене не знаєш, Юлія Феліз 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"

239
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти мене не знаєш" автора Юлія Феліз. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 90
Перейти на сторінку:

Я повернув до себе її телефон подивитися, що вона назнімала і помітив, що в неї руки крижані.

— Змерзла, Вушко? Зараз я тебе зігрію.

Я схопив її за руку і потягнув у глиб чагарнику. Я знав галявину, яку не було видно крізь зарості. Ми тут з пацанами часто зависали після школи. 

— Чекай, — командую я і швидко збираю хмиз. Добре, що під розлогим сосновим гіллям сухо, і хмиз не намок.

Швидко складаю “колодязь” і підпалюю обгортку від пончика, яку не викинув, бо поряд не було урни. 

— Тут не можна розводити багаття! — злякано озирається Ніка і намагається затоптати полум’я.

Я відтягую її подалі, поки вона не пропалила кросівки.

— Я не збираюся влаштовувати купальське вогнище. Трохи зігріємося і все за собою приберемо.

— Ти ненормальний. А якщо охоронець прийде?

— Він сюди не залізе. Надто крутий схил, — впевнено кажу я. Ми не раз тут ховалися від охоронців, коли пролазили крізь дірку в паркані, щоб не платити за вхід у Ботсад.

Ніка сміється, напруги між нами уже немає. Моє серце тремтить від того, яка вона гарна. Я зачарований. Думаю, випадково зустрівшись на площі, ми розпалили те, що могло початися кілька років тому. Нарешті ми зробили те, чого обидва боялися. Я почуваюся п’яним від того, що можу цілувати її, коли забажаю, і вона несміливо відповідає на мої доторки.

Багаття потроху розгорається. Я додаю гілок і шишок. Ми сідаємо на колоду, присунуту майже впритул до яскравих язиків полум’я. Я почуваюся абсолютно щасливим. Ловлю погляд Нки, щоб переконатися, що і їй добре поруч зі мною. Вона наче здогадується, про що я думаю і обіймає мене за шию. Мої руки ковзнули їй на спину, а вона поклала голову мені на плече. Так ми і сиділи, дивлячись удалину, поки багаття не догоріло. Відразу стало холодно і незатишно. Вітер метляв роями білих сніжинок біля круглих, ледь жевріючих головешок, колов щоки і змушував покинути нашу схованку. Стільки всього сталося за кілька днів, що завалося, минуло ціле життя. Цей вечір був чудовий. І хоч дуже не хотілося, довелося йти додому.

1 ... 21 22 23 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене не знаєш, Юлія Феліз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"