Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Її викрали! Мою дорогоцінну Феофанію! У тебе є зв’язки в ЦРУ, ФБР, МІ-6, СБУ,  може в Мосад? Нам треба її негайно повернути, - він ледь не плакав.

      - Ого, - задумливо мовив пан Кестрел. – Добре, що мене оминула чаша оця. З нею все добре. Мабуть, пішла перекусити.

      Саме в цю мить під’їхало світле ДЕУ. Фані ледь встигла відстебнути пасок безпеки, як її неврівноважений наречений витягнув її з водійського сидіння та нагримав:

     - Не смій мене більше так лякати! – А тоді палко пригорнув до себе.

     - Дякую, Боже, що я – не закоханий, - тихо помолився пан Кестрел.

      Як завжди, Фані зробила дурницю, яка виявилася важливою. Вона сиділа знуджена та чекала нареченого та його друга, коли побачила, що чоловік з рецепції доволі підозріло оглядаючись  тягнув валізу. Потім він сів у маршрутку. Білявка вирушила за ним.

     - Ти не казала, що у тебе є водійські права, - Павло все ще обіймав її.

     - Є, але авто немає. І, коханий, у мене ж є власний водій. – Павло почервонив, литовець, здається фиркнув. – Але сьогодні я їх не взяла, тобто права, і намагалася не порушувати правила. Потім той підступний пан довго стояв на якійсь зупинці і виявилося, що він прямує до Варшави.

    - Трясця! – Одночасно вигукнули фальшивий адвокат та його фальшивий помічник.

     - Швидко до авто, - відпустив Павло Фані. – Ми рушаємо за ним.

     - Феофаніє, - запитав пан Кестрел, поки дівчина застібувала пасок безпеки. – Ти зберегла мій дипломат?

     - У цілості та безпеці, - передала штукенцію Фані на заднє сидіння. – Той автобус був білим із салатовою смужкою, - пояснила вона Павлу. Наречений кивнув та завів мотор.

     Фані зателефонувала тітоньці Квітці і повідомила, що вони затримаються на невизначений час. Павло став показувати їй знаки бровами. Білявка відмахнулася. Сердитий наречений щось прошепотів, і Фані піддалася. Вона зателефонувала мамі та сказала, що у неї нагальні справи, тож, це може затягнутися до опівночі.

      Вони вже дісталися Дубно, а автобуса ще не було видно. Тим часом, пан Кестрел щось ніби друкував, а потім – роздруковував.

    - Це – він, - радісно повідомила Фані. Дійсно, попереду їхав білий автобус із салатовою смужкою.

      Поки вони розмірковували, як їм зупинити цей клятий автобус, щоб не повзти за ним аж до кордону, автобус задимів та зупинився. Пасажири вивалися на узбіччя, а хтось, очевидно водій, побіг із вогнегасником до двигуна. Павло теж пригальмував на узбіччі.

   - Кохана, - звернувся Павло до Фані, - сядь на місце водія на випадок непередбачуваної ситуації. А ми підемо та розпитаємо його.

     Колишній володар стійки на рецепції посміхнувся, коли побачив того дурня, що напоїв його кавою, та заплатив сотню баксів. Потім посмішка сповзла, бо їх вже було двоє, щоправда з перуками різного кольору.

    - Я вам усе розповів, - запевнив тремтячий колишній працівник готелю, та перевірив чи бува потаємна кишеня не сповзла з його лівої ноги.

     - А що ви, Максиме Миколайовичу Михальчук, - запитав пан Кестрел, Павло здивувався звідки у литовця такі знання, - скажете на те, що наш свідок бачив, як ви передавали певній чорнявій пані ключі від готельного номеру пана Леоніда Мессімілянського?

    - Це – гидкий наклеп, - сказав Максим Миколайович, але якось не впевнено. – Мене ніхто не міг бачити бо я відключив…, - раптом він зрозумів, що бовкнув зайве. – Йдіть геть, ви не маєте права тиснути на мене!

     - Ми з Інтерполу, - пан Кестрел показав своє посвідчення. Павло вирячився. – Тож, ми можемо заарештувати вас, відвести до нашої таємної в’язниці та геть не дотримуватися Женевської конвенції. Пане Бондар, Ви захопили свій апарат для катування?

     Павло був шокований. Він дійсно мав аж забагато спільного із цим дивним литовцем. А пан Михальчук заскиглив:

    - Я не хотів казати про це, бо довелося б сплачувати податки. А так – всі грошики – мої.

     - Дуже, ну просто дуже, ганебний вчинок. Гаразд. Ось вам копія зізнання, без уточнення про хабар. Ви просто настільки добрий чоловік, що  допомогли пані у біді…безкоштовно. Читайте та підписуйте, – підступний пан Кестрел підсунув папір та дешеву кулькову ручку. Павло помітив, що за звичайних обставин, ручка у пана Кестрел була неординарна.

    - О, ви так швидко, - мовила Фані, коли її наречений відчинив дверцята авта. – Сідай, - вона кивнула у бік сидіння пасажира.

     - Але кохана, це ж - моє авто.

     - Я знаю, коханий, тому не боюся його розбити, - відповіла підступна білявка. Павло змирився та всівся на сидіння пасажира. Здається, ця дівчина дійсно є навіженою, але, з якогось дива, він її кохає до нестями. – Пане Кестрел, надасте перевагу маршрутці?

     - Я – безсмертний, - мовив пан Кестрел. – Тож я виживу за будь-якої аварії.

      Фані та Павло перезирнулися, але вирішили, що оце в такий дивний спосіб дивний литовець вирішив підбадьорити білявку.

      До здивування чоловіків, Фані доволі добре керувала авто.