Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Хіморода, Анастасія Тоцька 📚 - Українською

Читати книгу - "Хіморода, Анастасія Тоцька"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хіморода" автора Анастасія Тоцька. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 29
Перейти на сторінку:

— Ви все ж завітали до мене, хочете щось спитати? Я на все маю відповідь.

Єремій із надією розповів історію про чорні нитки, нервуючись, згадав і про чорні яйця, його мурашило від цих спогадів. Хлопець мав відчуття, ніби сьогодні, вийшовши із цього місця, він знайде відповіді на усі свої питання і нарешті все у нього в житті стане добре.

— Чорні яйця, то на вас порчу наводять. А чорні нитки...

— Що це може бути?

— Червону ниточку на зап'ястя одягають часто від злих духів, але іноді, якщо сильна відьма приклала рук до плетіння тієї ниточки, вона може слугувати і оберегом від духів смерті. Ниточка вбирає в себе, як губка, усе погане, тому її треба часто змінювати, щоб не потрапити у небезпеку.

— Але чому нитка стала чорною?

— Нитка темніє, якщо за людиною смерть гониться.

— С...смерть? За бабусею?

— Таке дуже рідко буває, але, думаю, так і є.

— Що значить смерть гониться? — питає зляканий Єремій.

— Це прокляття? — питає Агнеса виринувши із своїх думок. Відьма посміхається і задоволено киває головою.

— А ти швидко допетрала.

— Мені здається не час жартувати. Що за прокляття?

— Коли в родині всі не своєю смертю вмирають. Коли смерть їм капості робить, а не голови косить, — посміхаючись каже відьма: от скажи, батьки твої як вмерли?

— Від автокатастрофи...

— От бачиш як. А про прадідуся і прабабусю щось знаєш?

— Прадідусь на війні був застрелений... Але це навіть не показник! Я не вірю!

— Не вір, мені то що.

— Це родове прокляття?

— Так, моя люба, що ще хочеш спитати?

— А якщо, наприклад, це прокляття, допустимо, на жінці, якщо вона вийде заміж...

— Чоловік теж буде боротися зі смертю. Так. А я бачу, ви два чоботи пара, спільне прокляття, хоч і не родичі.

— Спільне?! — ще розгубленіше питає Єремій.

— Так, це називається доля.

— І що нам робити? Його ж можна якось зняти?

— Я не можу, воно занадто сильне для мене.

— І що нам робити? Просто чекати смерті?! — розлючено питає Агнеса.

— Я вже казала, ви не повинні бути тут. Ваше місце десь на волі, а не в коробках. Ви тут самі себе вбиваєте, а смерть на це просто дивиться і радіє, навіть працювати їй не треба. Я не зможу зняти з вас прокляття, воно давнє, родове, на обох із вас. Це страшна справа. Але є місця, де ви зможете жити спокійно. Це місця сили — природа.

— Де можна знайти такі місця? — питає Єремій.

— Це ліс і гори, можете поселитись у лісі і стати лісничими, а можете у горах знайти собі домівку. Наприклад у Карпатах. Це так дивовижно, що ви зустрілись, це справді доля.

Цієї ночі друзі знов не сплять. Вони не розмовляли одна з одним після зустрічі із бабцею. Вони були налякані, їм здавалось, що у кімнаті хтось є окрім них і кішки. Хтось, кого можливо побачити на мить, а потім він зникає, розчиняючись у повітрі душної кімнати і більше ти не можеш вловити цю дивну постать, хоча тепер точно відчуваєш, що ти не один. Хтось — цей цілий натовп людей, що стоїть над твоїм ліжком, а ти ніби прив'язаний не можеш поворухнутися, лиш дивишся їм в очі, які чітко видно у цій темряві. Ці очі ніщо інше як страх. Страх у формі людей у непроглядній темряві.

Це просто смішно. Прокляття...? Ти віриш у прокляття?

_________________________________

Ви вірите у прокляття? Якщо знайшли помилку у написанні, дуже прошу звернутись у коментарі до твору, буду дуже вдячна і подарую вам свій безмежний респект!

1 ... 21 22 23 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хіморода, Анастасія Тоцька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хіморода, Анастасія Тоцька"