Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Ні, не хочу, дякую, — ввічливо, але твердо відповіла я.

Таксист на мить замовк, а потім знову заговорив, цього разу змінивши тему:

— Знаєте, я вже двадцять років за кермом, і бачив всякого. Одного разу до мене сіла жінка, яка...

Я знову спробувала ввічливо його перебити, але він не здавався.

— Ні, дайте договорити! Це було смішно, я вас запевняю!

Розповідь таксиста виявилася не такою вже й смішною, але його ентузіазм і щирість змусили мене мимоволі усміхнутися. До того ж, його балаканина допомогла мені трохи розслабитися і відволіктися від своїх проблем. Раптом таксист різко загальмував, ледь не врізавшись у машину попереду.

— Що сталося? — злякано запитала я.

— О, здається, я бачу знайоме обличчя! — вигукнув він, показуючи пальцем на тротуар. — Це ж мій старий друг! Гей, Вася, привіт!

З іншого боку вулиці на нас махав рукою якийсь чоловік у плямистій сорочці, але здається він був занадто п’яний, тому що через декілька секунд він вже лежав.

Боже, наступного разу краще брати таксі із додатка, а не якесь випадкове, подумала я, спостерігаючи за тим, як таксист висовує голову з вікна. Хоча спершу мені хотілося трохи посміятися над цією сценою, страх перед водієм, який не контролює ситуацію, швидко взяв гору.

— Ви не могли б зосередитися на дорозі? — звернулась я до таксиста, намагаючись не підвищувати голос.

— О, вибачте, красуне! Просто це мій старий друг Вася, ми з ним стільки разів куролесили! — сказав він, натискаючи на газ і продовжуючи рух.

Я зітхнула, мені все одно, головне, щоб доїхати живою.