Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

Глава 22

                                  Минуле Ліама

Аліса дивилась на Ліама, намагаючись зрозуміти, хто він.

Клан не жалів новачків. Виживай обо помри - ось їх девіз.

Але він все ще виглядав надто людяним,надто.....зламаним.

Ти боїшся їх,правда?- прямо запитала вона.      Ліама стиснув пальці.Я боюся того,ким можу стати. Він підняв на неї - і там був такий біль,що Аліса відчула,як всередині щось стрискається.                                                        Він уже втратив щось важливе.                                    1. Як він став вампіромТебе звернули проти волі ?                                          Ліам кивнувМене викрали. Він говорив тихо,ніби сам не хотів згадувати ці події.Це зробив Лукам.                                                         Аліса напружилась 

Лукас.

Звісно.

Він вийшов на полювання в місто. Я працював у нічну зміну в кав'ярні, а потім просто ...зник. Я навіть не пам'ятаю, як це сталось.

Його очі потемніло від ненависті.

Він змусив мене дивитися як вони полюють. Як убивають. Потім....дав мені вибір.Який?Вбити людину,або стати їхньою їжею.

Аліса мовчала.

Я не зміг. Вони покинули мене в лісі, чекаючи,що я або помру,або зірвуся. Я ледве не втратив контроль. Ледве не напав на когось. Але тоді з'явилась Селена.Селена - ще один союзник?

Аліса здивовано звела брови.

Селена допомогла тобі?Вона дала мені людську кров,але не змусила вбивати. Сказала,що якщо я хочу вижити,я маю навчитися контролювати себе.

Аліса задумалася.

Селена була загадковою. Вона не виглядала такою, що кидає виклик клану,але і не слідкувала всім правилам.

І як ти вижив?

Ліам усміхнувся  - гірко і болісно.

Я навчився терпіти голод. Але довго так не протримаюсь. Вони чекають коли я зірвуся.Тому ти прийшов до мене?

Він кивнув.

Ти зробила те, що ніхто не зміг. Ти не стала одним із них. І якщо хтось зможе показати мені,як жити без вбивства - це ти.2. Що тепер?

Аліса зітхнула .

Тепер вона відповідала не тільки за себе.

Вона не знала,чи зможе допомогти йому.

Але знала одне:вона не дозволить, щоб ще хтось пройшов через те,що пройшла вона.

- Добре, Ліаме. Ми знайдемо вихід. Разом.

І цього разу,коли вона подивилася йому в очі,вона побачила не тільки страх.

Вона побачила надію.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍