Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Емберлін Веспера

Я дуже здивувалася, почувши слова нашого бранця. Якось не очікувала зустріти в цьому місці метаморфа, та ще й не одного. Вони ж покинули наш світ ще сто п'ятдесят років тому, після війни з магами. Що вони тут роблять?

Мої роздуми перервала Бет, запитавши:

- Ви потрапили сюди, поки тривала війна між вами і магами? Чи пізніше?

Судячи з її запитання, вона також знала історію. Метаморф відповів без роздумів:

- Через кілька років після її закінчення.

Бет одразу ж поставила ще одне запитання:

- Як так сталося, що решта метаморфів покинули цей світ, а ви залишилися?

- А ось це, дроу, тебе не стосується, - досить різко відповів метаморф.

Мені здалося, що я побачила швидкоплинний спалах образи, що промайнув на обличчі напарниці, але вона швидко прийняла нейтральний вираз обличчя. Від неї донеслося:

- Справді, це не важливо. Головне - вибратися звідси, а що робити далі, кожен сам вирішить для себе. Ти готовий обмінятися клятвами про не заподіяння шкоди і взаємодопомогу?

- Обмеженого терміну дії? - уточнив метаморф, одразу ж зрозумівши, що запропонувала Бет.

- Так, діятиме, поки не виберемося звідси, - відповіла Бет.

- Добре, - погодився метаморф.

І ми почали обряд. У Бет із новим знайомим все пройшло нормально. Залишалося тільки мені з метаморфом пройти обряд, і можна було б планувати подальші дії. Але щось пішло не так на моменті обміну кров'ю. Щойно я порізала руку, очі метаморфа розширилися, і в нього вирвалося:

- Принцеса.

Я не розуміючи нічого подивилася на нього, але зараз був не час для розпитувань. Потрібно було закінчити обмін клятвами. Тож ми все ж виголосили слова клятви. Завдяки обряду ми тепер знали імена одне одного. Тепер я знала, як звертатися до метаморфа, його звали Вінсент.

І все ж, що щойно сталося?

- Чому ти назвав мене принцесою? - запитала я, виділивши для себе запитання, з якого можна було почати розпитування.

- Я б хотів обговорити цей момент наодинці, без участі дроу, - донеслося від Вінсента у відповідь на моє запитання.

Але я заперечила:

- Ні, вона залишиться. Ми з нею обмінялися такими ж клятвами, як і з тобою.

Так, нехай я не сказала цього вголос, але він точно зрозумів, що дроу я довіряю трішки більше, ніж йому. Принаймні з нею ми провели більше часу разом, а його я знаю лише півгодини.

Метаморф тяжко зітхнув, але все ж сказав:

- Це пов'язано з тим, чому я з товаришами залишився в цьому світі, коли інші метаморфи вирішили переселитися в інший світ. Ми належимо до клану воїнів, які захищають нашого главу, і його сім'ю.

До мене швидко дійшло, на що він натякав. І я перебила його категоричною заявою:

- Якщо ти думаєш, що я можу належати до числа метаморфів, і тим більше до верхівки вашого суспільства, то помиляєшся. Мої батьки були чистокровними людськими магами.

Але він ні на мить не засумнівався, відповівши:

- Вибач, але я знаю точно, що ти нащадок принцеси метаморфів. Вона зникла якраз перед війною з магами, як і багато представників нашої раси. Коли наш глава ухвалив рішення про переселення метаморфів в інший світ, ми залишилися тут, щоб знайти і захистити принцесу.

Потроху перед нами відкривалося все більше інформації про расу метаморфів. Але я все ще не була переконана, що його теорія вірна, тому заперечила, висловивши свої сумніви:

- Але це ж абсурд. Як я можу бути її нащадком? У мене є магія, а наскільки я знаю, метаморфи нею не володіють. У них є здібності до перетворення свого тіла на інші форми, але магією це не вважається.

Метаморф подивився на мене задумливим поглядом. Вочевидь, не очікував, що я щось знаю про його расу. Але в схованках батьків було кілька книжок про метаморфів, і я прочитала їх, зацікавившись цією темою. Мені хотілося також, як і ці істоти, вміти повністю змінятися. Тоді я вже не раз скористалася амулетом перенесення, тікаючи від невідомої загрози. І мені, як і всім на моєму місці, хотілося, щоб мене перестали переслідувати. А як краще це зробити? Звісно, змінитися до невпізнання. Але, на жаль, як я прочитала в книжках, це вроджена особливість метаморфів, і навчитися так робити за допомогою магії не було можливим. Маги могли тільки накладати ілюзії і мороки на різні об'єкти, але перетворювати організм в іншу форму не вміли. Тож я залишила ті думки про зміну себе в минулому, і продовжила тікати.

Але повернемося до поточної ситуації, Вінсент після тривалого роздивляння, наче видавлюючи з себе, вимовив:

- Ти правильно помітила. Але це не стосується нашого голови і його сім'ї. Вони можуть не тільки перетворюватися на іншу істоту, як і інші метаморфи, а й переймати здібності істоти.

І додав, щоб підкреслити свої слова:

- Як фізичні, так і магічні здібності.

Я розуміла його коливання. Розповідати секрети своєї раси абсолютним незнайомкам, з якими тебе пов'язує лише кілька клятв - майже божевілля. Не знаю, чому він був настільки впевнений, що я нащадок принцеси їхньої раси, але я все ще не могла повірити, що він має рацію щодо мене. Тому й висловила свою думку: