Читати книгу - "1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"

Після зустрічі з Ігорем слідопити вирішили якнайшвидше вирушати на склад, щоб врятувати Галю. Вони домовилися, що наступного ранку зберуться раніше, візьмуть велосипеди й непомітно підберуться до місця, де її тримають.

Але тієї ночі сталося те, чого ніхто не очікував.

Максим прокинувся від дивного звуку у дворі.

Це було тихе шкряботіння, потім коротке шипіння.

Він сів у ліжку і дослухався.

Щось було надворі.

Він повільно підвівся, обережно підійшов до вікна і виглянув.

На подвір’ї біля дровітні ворушилася темна тінь.

Максим затамував подих.

Хтось був у нього у дворі.

У місячному світлі він помітив знайому постать – Бублика.

Кіт стояв нерухомо, його шерсть була настовбурчена, хвіст піднятий угору.

А перед ним…

ЧОРНИЙ СИЛУЕТ.

Високий чоловік у темному плащі стоїть над котом, нахилившись до нього.

Максим відчув, як серце пропустило удар.

Чоловік простягнув руку до Бублика.

Кіт зашипів і відскочив назад.

Чоловік зробив крок уперед.

І в ту ж мить Бублик стрибнув.

Максим почув звук боротьби, потім короткий крик, а потім удар.

Кіт впав на землю.

Чоловік швидко нахилився, схопив Бублика за загривок і підняв його в повітря.

Максим відкрив рот, але крик застряг у горлі.

Ні секунди не думаючи, він кинувся до дверей.

Він вилетів у двір, босий, у самій футболці.

Але коли він добіг до дровітні – там уже нікого не було.

Тільки тиша.

Тільки темрява.

І сліди на землі.

Бублика викрали.

Максим відчув, як у нього тремтять руки.

Хтось знав, що кіт розкрив більше, ніж мав би.

І тепер вони забрали його.

Максим повільно обернувся до хати.

Його очі звузилися.

Він не знав, хто це зробив.

Але він дізнається.

І він забере Бублика назад.

Будь-якою ціною.

Наступного ранку слідопити чекали Максима під дубом.

Соломія розгорнула блокнот і підкреслила останню записку:

"Йдемо на склад. План: пробратися тихо, знайти Галю, повернутися з доказами."

– Де Максим? – запитав Тимко, розглядаючи свої подряпані руки після вчорашньої погоні на велосипеді.

– Може, ще спить? – припустив Іван.

– Він би не спав, – сказала Соломія.

І в цю мить вони побачили його.

Максим йшов дорогою до них.

Але він був інший.

Його хода була швидкою, але напруженою.

Його погляд був темним, як грозове небо.

– Щось сталося, – тихо сказав Тимко.

Максим підійшов і без слів кинув на землю щось чорне.

Це був Бубликовий нашийник.

Слідопити замовкли.

Іван нервово ковтнув.

– Це… що це означає?..

Максим стиснув кулаки.

– Його забрали.

Соломія зблідла.

– ЩО?!

– ХТО?! – вигукнув Тимко.

– Я не знаю, – тихо сказав Максим. – Але це була людина. Вночі. Вона знала, що робить.

Іван обхопив голову руками.

– Вони викрали Бублика… через те, що він знав?!

Максим мовчки кивнув.

Соломія затиснула блокнот.

– Це означає, що ми… майже розкрили справу.

– Саме так, – сказав Максим.

– Але якщо вони викрали кота… – почав Тимко.

– Це означає, що ми наступили їм на хвіст, – закінчив Максим.

Настала важка тиша.

Ніхто не знав, що сказати.

Вперше за весь час вони відчули, що це не просто гра.

Це стало небезпечним.

Але найгірше – Бублик був у біді.

І він довіряв їм.

Максим підняв голову.

– Новий план.

– Який? – запитала Соломія.

Він поглянув у бік лісу, де стояв склад.

– Ми забираємо Галю. І забираємо Бублика.

Тимко нервово засміявся.

– Це самогубство.

Максим подивився на нього.

– Ні.

– А що це?

Максим стиснув кулак.

– Це війна.

Максим розгорнув блокнот і викреслив старий план.

Він швидко написав новий:

 1. Пробратися на склад.
2. Визволити Галю.
3. Знайти Бублика.
4. Викликати дорослих, якщо буде загроза.

Він підняв очі.

– Ви зі мною?

Соломія без вагань кивнула.

Тимко важко видихнув, але погодився.

Іван схлипнув, але теж кивнув.

Максим схопив свій велосипед.

– Тоді вперед.

І цього разу вони не просто розслідували.

Цього разу вони йшли у бій.