Читати книгу - "Слова і фарби, Сергій Кузнєцов"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Присвячено Миргородському музею Давида Гурамішвілі.
Знайомий миргородський краєвид,
Птахи у небі вже летять у вирій.
Іду в музей. Там вже стоїть Давид –
Закам’яніла постать на подвір’ї.
Закам’яніла? Ні. Бо він живий…
Він споглядає на пташині злети.
Задумливо, критично, з-під брови
Він дивиться на нас – на нас, поетів!
Гранітний поетичний вартовий!
Спостерігає, пильно поглядає,
Чи у віршах були відверті ви?
Чи просто – вітерець вербу гойдає…?
Велично влітку, взимку й навесні
Стоїть Давид все на одному місці.
Він, пам’ятник, нагадує мені,
Що маю й я зробити в цьому місті…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова і фарби, Сергій Кузнєцов», після закриття браузера.
