Читати книгу - "Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero"

Тимофій

Я сидів у своєму кабінеті, намагаючись зосередитися на фінансових звітах, але думки постійно поверталися до Ери. Після нашої короткої зустрічі в університеті я відчував дивну суміш розчарування та поваги. Її рішучість і принциповість не могли не викликати захоплення, навіть попри те, що її гнів був спрямований на мене.
Раптом двері мого кабінету різко відчинилися, і на порозі з'явився Ігор, тримаючи в руках свій планшет. Його обличчя було напруженим.
— Ти це бачив? — запитав він, підходячи до мого столу і вмикаючи відео.
На екрані з'явилося зображення площі перед міською радою. Натовп людей тримав плакати, скандував гасла. І в центрі цього натовпу стояла Ера. Її голос, сповнений пристрасті та рішучості, лунав з динаміків. Вона знову боролася за свій парк.
Я мовчки дивився відео, відчуваючи, як у грудях ворушиться щось схоже на гордість. Попри нашу ворожнечу, я не міг не захоплюватися її незламним духом.
Коли відео закінчилося, Ігор відкинув планшет на стіл.
— Ти розумієш, що відбувається? Вона знову піднімає хвилю! Преса знову пише про незаконну забудову, згадуючи нашу компанію в негативному контексті. Акції знову почали падати!
Його голос був сповнений роздратування та тривоги. Він бачив у діях Ери лише загрозу для нашого бізнесу.
— З цією студенткою потрібно щось робити, Тимофію! — наполягав Ігор. — Негайно! Від неї одні проблеми. Вона як кістка в горлі.
Я відірвав погляд від екрана і подивився на Ігоря.
— Що ти пропонуєш?
— Я не знаю… Замовити статтю, яка б дискредитувала її? Зв'язатися з її університетом? Подати до суду за наклеп? Ми повинні зупинити цю істерію!
Я заперечливо похитав головою.
— Ні. Ми не будемо цього робити.
Ігор здивовано витріщився на мене.
— Чому? Ти не бачиш, що вона руйнує нашу репутацію?
— Вона висловлює свою думку, Ігорю. Вона бореться за те, у що вірить. Хіба це злочин?
— Але це шкодить нам! Нашому бізнесу!
— Можливо, це сигнал, Ігорю, — задумливо промовив я. — Можливо, це спосіб зрозуміти, що ми робимо щось не так.
Ігор здивовано звів брови.
— Ти зараз серйозно? Ти стаєш на її бік?
— Я намагаюся бути об'єктивним. Вона не робить нічого незаконного. Вона просто висловлює свою громадянську позицію. І, чесно кажучи, я її розумію.
Ігор важко зітхнув, розуміючи, що переконати мене буде непросто.
— Гаразд, Тимофію. Роби як знаєш. Але не забувай, що я тебе попереджав. Якщо цей проект остаточно зірветься…
Він не закінчив фразу, але його погляд був красномовнішим за будь-які слова. Я знову подивився на екран планшета, на рішуче обличчя Ери. Я знав, що вона не зупиниться. І, можливо, саме це впертість і незламність і притягували мене до неї з самого початку. Проблема була лише в тому, що зараз її боротьба була спрямована проти мене. І я повинен був вирішити, що робити далі.