Читати книгу - "Народження Сталевого Щура"

Я стояв, опустивши очі долу, — присягаюся, засоромився, як дівчисько, — колупаючи носком черевика землю перед собою. Потім кахикнув і мовив:

— Я зробив те, що мусив зробити. Але чи не могли б ми поговорити про це пізніше?

Слон відчув моє збентеження й кивнув із королівською гідністю, що нею буквально променилася його постать попри той огидний мотлох, у який він іще й досі був убраний. Я вказав на коробку, на якій він сидів:

— Тут одяг. Поки ви перевдягатиметеся, я принесу якоїсь їжі. Ви не проти Максвайну?

— Проти? Після в’язничної баланди їхні свинобразячі бургери будуть здаватися райською їжею, тож велику порцію смажених бататів із цукром, будь ласка.

— Уже несу! — Я зачинив двері фургона і з полегшенням побіг у бік платинової арки. Ентузіазм Слона щодо фаст-фуду утвердив мій план, про який він іще не здогадувався.

Я проминув столики, від яких долинали гучні звуки жування та чвакання, і підступив до вільної каси. Там зробив замовлення пластикоголовому роботові, забрав пакет із їжею та напоями і вислизнув у ворота.

Ми примостилися на коробках у кузові фургона і з апетитом їли й пили. Я залишив задні двері прочиненими, і це давало нам достатньо світла. За час моєї відсутності Слон позбувся сукні й тепер був нормально одягнений (найбільший розмір, який мені тільки вдалося знайти). За один раз він відкусив половину сандвіча, згриз кілька бататів і всміхнувся мені.

— Твій план утечі просто геніальний, хлопчику мій. Я помітив зміни на підлозі, коли опускався в крісло зали суду, і довго гадав, що б це могло означати. Сподівався, це те, на що я очікую, і, відверто кажучи, коли земля розверзлася піді мною, відчув таке задоволення, як ніколи раніше. Розгублена суддівська пика — це спогад, який зберігатиму, наче скарб, у своєму серці.

Широко всміхаючись, він доїв сандвіч. Акуратно витер губи перед тим, як знову заговорити.

— Оскільки мені б не хотілося більше завдавати тобі клопоту, хочу спитати: що ти вчиниш, щоб уберегти нас від лап правосуддя? Тому що, знаючи тебе так, як я знаю зараз, упевнений: ти все до деталей спланував заздалегідь.

Похвала Слона — для мене велике досягнення, тож я насолоджувався миттю, аж поки свинячий хрящ, застрягши між зубами, не скинув мене з небес на землю.

— Я справді все спланував, дякую. Хлібний фургон — транспорт, що зробить нас невидимими: таких самих фургонів повно на великих шляхах і другорядних дорогах нашої країни щодня.

Чомусь я все більше й більше копіював Слона — навіть у манері розмовляти:

— Ми просуватимемося фургоном до ночі, аж до пункту призначення.

— І, звісно, нас не займатимуть поліцейські патрулі, бо номери цього фургона зараз не ті, що були до його переходу в нашу власність.

— Саме так. Про крадіжку доповіли місцевій поліції, але пошуки не зайдуть надто далеко: цього ранку машину знайдуть біля її стоянки. Нові номери буде розчинено у фарборозчиннику, лічильник відкручено назад так, що він покаже лише нетривалу поїздку злодіїв. Якщо хлібний фургон, як цей, помітять у віддалених містах Біт О’Хевен, ніхто не здогадається пов’язати його з тим фургоном. Тож цей слід заведе у глухий кут. Усі інші також.

Слон ковтнув цю інформацію разом із останніми бататами та старанно облизав пальці:

— Прекрасно. Я сам не вигадав би краще. Проте подорож однаково небавом стане небезпечною — поліція шукатиме нас по всій країні. Пункт нашого призначення — Білльвілль, чи не так?

— Так, у мене там штаб-квартира і місце, де я тебе переховуватиму. Я не просто так запитував про твої смаки щодо їжі. Маю намір поселити тебе в автоматизованому Максвайні, допоки метушня трохи вщухне.

Його брови від здивування злетіли на лоб, і я помітив, як він занепокоєно глипнув на викинуті обгортки. Утім, Слон був достатньо поміркованим, щоб не висловлювати своїх побоювань уголос. Я поквапився заспокоїти його:

— Я сам так колись робив. Мав певні непорозуміння з поліцією…

— Ніщо не порівняти з Федеральною в’язницею. Я прошу вибачення за свої непрохані думки. Не хотів тебе образити.

— Чудово. Мої максвайнівські пригоди трапилися одного вечора, коли поліція мало мене не спіймала. Я зламав замок службового входу місцевого Максвайну, того самого, у який навідаєшся ти, і переслідувачі загубили мій слід. Я чекав, поки вони підуть, і тим часом вивчив приміщення. Чудово! Повна автоматизація — рішення єдиної проблеми, з якою стикаються мережі фастфуду, наймаючи та навчаючи персонал. Люди розумні й жадібні. Навчившись своєї роботи, вони вимагають більшу зарплатню. Вирішення цієї проблеми — позбутися людей у персоналі.

— Прекрасне рішення. Якщо ти більше не хочеш чорносливу, я дзьобну один чи два, доки слухатиму твою захопливу документальну оповідь.

Я передав йому сумку з їжею та розповідав далі:

— Усе механізовано. Клієнт замовляє, відповідна їжа надходить із морозильника до суперпотужної пічки, що її миттєво підігріває до нормальної температури. Ці пічки настільки потужні, що підготують до вживання повністю замороженого свинобраза за дванадцять мікросекунд.

— Дивовижно!

— Напої подають із тією ж блискавичною швидкістю. Клієнт тільки-но завершує говорити, а його замовлення вже готове та чекає біля металевих дверцят роздатчика, поки він заплатить. Обладнання повністю механізоване, надійне, його нечасто торкається людська рука (власне, раз на тиждень, коли механік перевіряє обладнання). Запаси замороженої їжі теж поповнюють раз на тиждень, але, щоб вантажівки не стояли у черзі, різні продукти довозять у різні дні.

— Усе зрозуміло, — вголос сказав Слон. — Тепер хтось поселиться у технічній камері. Поповнення запасів заморожених продуктів відбуватиметься зовні, тож на мою житлову площу ніхто не зазіхатиме. У день перевірки обладнання, доки техніки зроблять свою справу, мешканець може з комфортом перечекати у морозильній камері. Думаю, там є спільні двері, що легко знайти. Ага, холодильник, це пояснює купу теплих речей, які я знайшов у своєму одязі. Але чи є там застережні заходи на випадок відмови обладнання?..

— Сигналізація спрацьовує у центральному ремонтному депо, коли з’являється технік. Я влаштував так, щоб вона звучала й у кімнаті: це дасть досить часу для втечі. Ще я розробив застережні заходи на випадок неочікуваних візитів персоналу. Сигналізація спрацює, щойно ключ встромлять у замок, потім замок заїсть точно на шістдесят секунд. Запитання?

Він засміявся, поплескуючи мене по плечу:

— Чи таке буває? Ти подумав про все. Можу я спитати, чи є там чим