Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Прохоячи повз нашого підозрілого хлопця, я непомітно доторкнувся до його ноги своєю магічною лозою, майже паралізувавши його.

- Друже, як ти міг так напитися, не дочекавшись нас? - Запитав у нього Зейн.

- Давай краще відведемо його додому, поки цей йолоп не втрапив у якусь халепу. Ви ж знаєте, що коли він п'яний, то геть дурний, - запропонував Алекс, допомагаючи хлопцю піднятись на ноги.

- Так, і справді, давайте заберемо його з пабу, - Погодився я.

Щойно ми вивели його на вулицю, Алекс відкрив портал. Через мить ми опинились в якомусь підземеллі.

Уявлення не маю, як і де Алекс його знайшов, але для нашої розмови, воно чудово підходило.

 Під дією моєї легкої паралізуючої отрути, наш підопічний ледь міг говорити, але то не біда, бо ми - хлопці терплячі. Головне, щоб цей поганець нікуди не втік.

- Ми вже знаємо, що ти - найманець. Розкажи нам на кого ти працюєш, - Сказав Алекс, уважно дивлячись на нього.

- Я... Не... Знаю.

- Неправильна відповідь, - Промовив Зейн, вдариаши його під дих.

- Тихше, друже, тихше. Ми ж - не чудовиська якісь... Навіщо його бити. Думаю, що наш гість сам зараз нам все розповість, бо якщо ні, то я скористаюсь своїм новим зіллям підкорення. Пригощу його і накажу вбити всіх його рідних і близьких, - промовив я, дістаючи зі свого просторового персня крихітну пляшечку із зіллям.

Це було звичайне відновлююче зілля, але ж найманець про це не знав.

Я, не кваплячись, наближався до нього, відкриваючи пляшечку.

- Я... Знаю... Тільки... Те, що це хтось, хто... Мешкає в королівському палаці. Я... Навіть... Його обличчя не бачив...

- Хороший початок. Продовжуй...

На жаль, продовження ми не дізнались, бо наш гість помер.

Алекс добряче вилаявся, вдариши ногою по стільцю, що стояв неподалік.

- І цей теж... Таке вже було. Схоже на них накладена якась печать, що не дозволяє їм говорити зайвого.

- Слухайте, хлопці... Якщо цей бовдур помер, то він щойно сказав нам правду про того, хто його найняв. Виходить, що той, хто хоче вбити Річарда і його братів, мешкає в королівському палаці, - сказав Алекс, трохи заспокоївшись.

- А якщо це третій принц? Йому це вигідно... - Подав ідею Зейн.

- Його самого важко поранили, - нагадав Алекс.

- Одне діло - бути важко пораненим і зовсім інше - мертвим. Будь - який досвідчений найманець знає, як поранити так, щоб виглядало серйозно, але життєво важливі органи були цілі, - не здавався Зейн.

У його словах був сенс. Крім того, на відміну від інших, його не було отруєно, а це вже підозріло.

- Як би там не було, а ми маємо попередити Річарда про наші підозри, промовив Алекс, готуючись відкрити черговий портал.

Ми вирішили, що Алекс поговорить з Річардом, бо йому найпростіше дістатись до наслідного принца.

Зейн сказав, що повернеться до інших конюхів, щоб не викликати зайвих підозр, а я поспішив у нашу з Ліною кімнату.

Зараз я мріяв про ванну, смачну вечерю і ліжко, але моїм мріям не судилося збутися.

Зайшовши у кімнату, я побачив страшенний безлад наче хтось тут щось дуже наполегливо шукав.

Тіни ніде не було. Від побаченого у мене в середині все похололо.

Де вона? Що з нею сталось? І що тут, взагалі, відбувається?

Мені знадобилось кілька хвилин, щоб опанувати себе і вирішити, як діяти далі в цій жахливій ситуації.

Я не міг собі уявити того, навіщо комусь знадобилась племінниця Фобоса і як її шукати.