Читати книгу - "Кров Амбера"

Не перестаючи рухатися, я зігнув коліна і обхопив тіло вбитого нижче.

Подібні ситуації добре западають у пам'ять — повна відсутність свідомих думок і величезна кількість миттєвих сприйнять — поза часом, які все ж таки піддаються аналізу пізніше.

З різних кінців вулиці почали долинати крики. З будинків і з тротуарів. Я чув, як до місця сутички біжать люди. Під ногами всюди вистачало крові, і я весь час нагадував собі про неї. На мить у пам'яті і перед очима виник лучник і його лук, обидва розрубані, на землі за протилежній стороні ганку. Задушений любитель прогулянок по дахах розтягнувся на землі праворуч від живого супротивника, загрожуючого мені в даний момент. Підставлене під удари тіло раптом стало мертвим вантажем. З величезним полегшенням я усвідомив, що нових нападників не передбачається. Але, між тим, цей рубака все кружляв, виглядаючи зручну для удару позицію.

Гаразд. Пора.

Я щосили штовхнув труп на нападника, не ставши чекати результатів цього вчинку. Ризик, на який я збирався піти, не надавав мені часу для такого задоволення.

Зробивши ривок, я перекотився через плече повз лежачу фігуру, яку задушив Фракір. У цей же момент почувся глухий звук зіткнутих тіл і невиразний вигук, який свідчив, що я хоча б частково виправдав витрачений зусилля. Наскільки само дієвий був цей крок, мені ще належало з'ясувати.

Поки я псував одяг в грязі, моя права рука вхопила меч задушеного. Потім я опинився на ногах, розвернувся в напрямку останнього ворога, виставивши меч і відскочив назад зі схрещеними ногами.

Встиг вчасно. Він налетів на мене з шаленим натиском, і я швидко відступив, примудрившись парирувати удар. Він все ще посміхався, але мій перший зустрічний випад уповільнив його наступ, а другий зупинив його.

На цьому я вирішив зупинитися і відстоювати завойовану позицію. Він був сильний, але я зрозумів, що я швидше. Люди, які зібралися на шум, тепер наблизилися і стежили за поєдинком. До мене донеслося кілька гучних даремних порад. Я не можу точно сказати, кому з нас вони призначалися. Однак, це не мало значення. Він відбивався ще деякий час, перш ніж я почав атаку, а потім став повільно відступати, і я сповнився впевненості, що можу взяти його.

Однак, тепер, він потрібен був мені живим, що дещо ускладнювало справу. Виблискуюче і відступаюче разом з ним кільце з блакитним каменем містило таємницю, на яку у нього була відповідь, і мені була потрібна ця відповідь. Отже, я повинен продовжувати тиснути і вимотувати його.

Одночасно я спробував розвернути його, щоб, відступаючи, він спіткнувся об мерця, який опиниться у нього під ногами. І це вже майже вийшло.

Коли його ліва нога потрапила на руку задушеного, він переніс вагу на іншу, щоб зберегти рівновагу. В ту ж мить, реалізуючи натхнення, при якому треба діяти не замислюючись, він перетворив свій рух у випад. Мій клинок був прибраний, я готувався до сильного удару зверху, коли він спіткнувся. Вважаю, з мого боку було помилково розраховувати на таке везіння.

Він відбив мій меч мені на груди сильним ударом клинка, прибравши при помаху і власну зброю і звівши наші тіла впритул один до одного. Таким чином я надав йому чудову можливість врізати мені лівим кулаком по правій нирці з усією силою інерції.

Його ліва нога тут же підставила мені підніжку, і сила удару при нашому зіткненні показала мені, що він узяв верх. Найкраще, що я міг зробити в цьому випадку — схопити лівою рукою край мого плаща, розкрутити його і потягнути назад, заплутавши обидва наші мечі, коли ми впали. Одночасно з цим я спробував обернутися при падінні так, щоб звалитися на нього. Мені це не вдалося. Ми звалилися пліч-о-пліч, обличчям один до одного, і гарда чийогось меча, по-моєму, мого, з силою вдарила мене по ребрах зліва.

Моя права рука виявилася піді мною, ліва ще не встигла виплутатися з плаща. Однак, його ліва рука була вільна і готова до удару. Він вчепився мені в обличчя, і я вкусив його за руку, але не міг утримати її. Водночас я зумів, нарешті, витягти власну і приловчився вдарити його в лице. Він відвернув голову, спробував вдарити мене коліном, але потрапив по стегну, а потім ткнув негнучкими пальцями мені в очі. Я перехопив його зап'ястя і утримав. Так як наші праві руки були притиснуті, то сили виявилися рівними. Тому все, що мені було потрібно — це стискати його зап'ястя.

Кістки його руки хруснули, і він вперше скрикнув. Тоді я просто відштовхнув його, перекотився в позицію на колінах і почав підніматися, тягнучи його за собою. Фінал. Я переміг.

Раптом він повалився на мене. Я було подумав, що це нова хитрість, але потім побачив, що з спини у нього стирчить клинок, і рука тримаючої його людини вже напружилася, щоб витягнути його.

— Сучий ти сину! — Закричав я по англійськи, і був упевнений, що сенс цілком дійшов. Я кинув уже марне тіло і врізав кулаком по обличчю незнайомця, збив його додолу; його меч залишився в тілі. — Він був потрібен мені живим!

Потім я схопив свого колишнього супротивника і посадив його в саме зручне положення.

— Хто тебе підіслав? — Запитав я його. — Як ви мене знайшли?

Він слабо посміхнувся, і з його рота потекла цівка крові.

— Тут не подають, — вимовив він. — Запитай кого-небудь іншого, — і звалився вперед, вимазавши мені кров'ю сорочку.

Я стягнув з його пальця кільце і додав його до своєї колекції проклятих блакитних каменів. Потім я підвівся і відшукав поглядом убивцю цієї людини. Двоє перехожих допомагали йому встати на ноги.

— За яким дияволом, ти втрутився в цю справу? — Запитав я, насуваючись на нього.

— Я рятував тобі життя, чорт забирай! — Пробурчав невдачливий рятівник.

— Чорта з два! Твій удар, можливо, буде мені його коштувати! Цей тип був потрібен мені живим!

Тут заговорив чоловік, ліворуч від нього, і я упізнав цей голос. Вона ледь торкнулася долонею моєї руки, яку, сам того не усвідомлюючи, я заніс для нового удару.

— Він зробив це за моїм наказом, — заступилася вона. — Я побоювалася за ваше життя і не здогадалася, що ви хочете взяти його в полон.

Я подивився на її бліді горді риси, півприховані темним плащем з піднятим капюшоном.