Читати книгу - "Вибрані поезії"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані поезії" автора Альфонсіна Сторні. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
очікуванні місячного пилку. Затиснуті полум’ям вогнища і заблукані серед пелюсток троянди, майже невидимі, з одного боку до іншого, люди… Самотність
Я могла би жбурнути моє серце звідси; над дахом моє серце кружляло би, не будучи видимим. Я могла би викрикувати мій біль, доки моє тіло не розділилось би на дві частини; було би розчинене водами річки. Я могла би танцювати на плескатім даху чорний танок смерті; вітер відніс би мій танок. Я могла би, випустивши полум’я з моїх грудей, пустити його кружляти, мов дурні вогні; електричні лампи його загасили б… Зі збірки
«Півмаска і конюшина»
(1938)
Ріка Ла-Плата в чорному і кольору вохри
Туман пожер свій обрій, і високі його колони попелясто-сірі посунули до моря, й парапети були понад припливом атлантичним. Залізиста, на якорі трималась, своїх батьків, що з півночі, зорила; дві зеленаві пуми попри гори й каміння мчали з тропіків до неї. Бо, щойно народившись, помирала і ледве брижила свою поверхню, презирливо стуливши горді губи. Омиті ружі кидало їй небо, а з лона стовбури здіймались диму над сонними лісами, що палали. Ріка Ла-Плата в сірому й золотавому
Її важкий і неквапливий подих спокійним був, і не хотів губити замрії, в ніжній сірині потоку видніли добрі ангели злотаві. Дрімало місто поверхів блакитних, і волоцюг не бачили ті чисті однакові споруди з каменяччя; рука Даю казала до порталів. Комах ультрамаринових терпіла, їх не стрясала зі своєї шкіри, і до небес наче була припнута. А ще стояло дерево без руху, летів далеко птах, а довгі хмари виписували слово їй Чекаю. Ріка Ла-Плата у блідо-піщаному
Якої давньої пустелі щемом ти, спрагла, є, якщо у водах гинеш і мертвим тілом зносишся у простір, неначебто твоя вода — небесна? Бо прагнеш ти літати, але більше нуртують хвилі хмар, а ти простерлась спокійно і тіла порожні диму тчеш неперервно, і вони синіють. Піщаними рівнинами безшумно вряди-годи заморський їде повіз, і твої груди робляться м’якими. Ніколи ти не сплюнеш тихим ротом: гукнеш до неба, і дощу півмісяць накриє мирно слід, що вже згубився.
Я могла би жбурнути моє серце звідси; над дахом моє серце кружляло би, не будучи видимим. Я могла би викрикувати мій біль, доки моє тіло не розділилось би на дві частини; було би розчинене водами річки. Я могла би танцювати на плескатім даху чорний танок смерті; вітер відніс би мій танок. Я могла би, випустивши полум’я з моїх грудей, пустити його кружляти, мов дурні вогні; електричні лампи його загасили б… Зі збірки
«Півмаска і конюшина»
(1938)
Ріка Ла-Плата в чорному і кольору вохри
Туман пожер свій обрій, і високі його колони попелясто-сірі посунули до моря, й парапети були понад припливом атлантичним. Залізиста, на якорі трималась, своїх батьків, що з півночі, зорила; дві зеленаві пуми попри гори й каміння мчали з тропіків до неї. Бо, щойно народившись, помирала і ледве брижила свою поверхню, презирливо стуливши горді губи. Омиті ружі кидало їй небо, а з лона стовбури здіймались диму над сонними лісами, що палали. Ріка Ла-Плата в сірому й золотавому
Її важкий і неквапливий подих спокійним був, і не хотів губити замрії, в ніжній сірині потоку видніли добрі ангели злотаві. Дрімало місто поверхів блакитних, і волоцюг не бачили ті чисті однакові споруди з каменяччя; рука Даю казала до порталів. Комах ультрамаринових терпіла, їх не стрясала зі своєї шкіри, і до небес наче була припнута. А ще стояло дерево без руху, летів далеко птах, а довгі хмари виписували слово їй Чекаю. Ріка Ла-Плата у блідо-піщаному
Якої давньої пустелі щемом ти, спрагла, є, якщо у водах гинеш і мертвим тілом зносишся у простір, неначебто твоя вода — небесна? Бо прагнеш ти літати, але більше нуртують хвилі хмар, а ти простерлась спокійно і тіла порожні диму тчеш неперервно, і вони синіють. Піщаними рівнинами безшумно вряди-годи заморський їде повіз, і твої груди робляться м’якими. Ніколи ти не сплюнеш тихим ротом: гукнеш до неба, і дощу півмісяць накриє мирно слід, що вже згубився.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані поезії», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вибрані поезії» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані поезії"