Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » У країні ягуарів 📚 - Українською

Читати книгу - "У країні ягуарів"

282
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У країні ягуарів" автора Габор Молнар. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 67
Перейти на сторінку:
курю. А втім, десь у мене є трошки нанизаного тютюну, можу тобі дати.

— Чудово! — мов дитина, зрадів кабоклу.

Я відрізав великий листок тютюну. Жадібно запхавши його в рот, кабоклу почав спльовувати у воду чорну слину.

В ці хвилини мені здавалося, що човен, спорядження, рушниці, сірники, кава, цукор і решта речей лишилися моїми зовсім випадково. Хто знає, що думає цей кучерявий кабоклу. За сто грамів горілки він убив товариша, а ось тепер, багато разів маючи нагоду вбити мене, не зробив цього. Навпаки, виявив навіть чемність і скромність. Адже міг легко забрати в мене все.

Абелардо подивився на піщану косу, яку повільно затопляє вода, потім благально глянув на мене:

— Можна побути з вами, сеньйоре?

— Ну що ж, будь.

Хіба я міг йому відповісти інакше? Хай побуде зі мною кілька днів. Тим більше, що самотність в отаку зливу дуже гнітить.

— А це навіщо? — спитав Абелардо, показуючи на довгі жердини і цілу купу повитиці.

Я розповів, що хочу зробити навіс над човном.

— Розумна річ. Давайте почнемо! — з ентузіазмом промовив Абелардо.

Ми енергійно взялися за роботу, незважаючи на зливу. Важко вберегти від дощу спорядження і їжу. Пересуваємо жапи то в один, то в другий бік човна. Все навколо мокре — листя на землі, дерева, трухляві стовбури.

Абелардо завзято працює. Я забиваю довгі цвяхи у кожну поперечину човна, щоб закріпити дуги. Незабаром п'ять жердин вигнулися над човном. А дощ ні на мить не вщухає. Швиденько знімаємо жапи і напинаємо їх на дугасті перекладини. Вони намокли і стали важкі, зате не пропускають води. Тепер навіс захищатиме спорядження і мене від дощу та палючого-сонця.

Хоч як ми поспішали, а проте, поки прикріпляли жапи до перекладин, усі речі в човні наполовину промокли. Та я не журюся: вентиляція тепер хороша, і все швидко просохне. Шкода, що мало жап. Їх вистачило тільки на верхню частину перекладин, а збоку вітер задуває дощ. Проте ми з Абелардо задоволено поглядаємо на споруду висотою з метр.

— Чудово, сеньйоре, — вигукує Абелардо. — Я й собі зроблю таке.

Видно, він зовсім забув у цю мить про своє лихо. Прибравши тріски і стружки, ми розмістилися в човні і спробували веслувати. Чудово! А тим часом і дощ перестав. Усе навколо оповилось туманом. Це джунглі і річка випаровують вологу. Над нами низько клубочаться сірі, дощові хмари.

Починаємо варити обід. Абелардо дістав із мого човна смолу на розпал (добре знає, де вона лежить!) і почав розводити на мокрому піску вогонь. З металевої коробочки виймаю сірники і подаю їх Абелардо. Той здивовано дивиться на мене і на коробку. Якби він знайшов сірники раніше, певно «позичив» би трохи. Кабоклу дуже обережно, щоб не пропав марно жоден сірник, підпалює смолу. Мокре дерево загоряється, і через п'ять хвилин на піщаній косі палає таке багаття, ніби ми збираємося смажити цілого оленя.

Я дуже голодний. А про Абелардо нічого й казати!.. Однак ні в кого з нас немає бажання іти в мокрий ліс на полювання. До того ж поряд багата на рибу річка.

З лісу вилітає кілька мух, мабуть, щоб просушитись. Тут їм і край. З сачка для ловіния метеликів вони потрапляють просто на риболовний гачок. Кращої принади й не треба.

Абелардо з цікавістю спостерігає, як я ловлю сачком мух. У його погляді повага. Нарешті, він пересвідчився, що сачок годиться і для потрібної справи. Кабоклу, видно, вважає, що я досі використовував його нерозумно, ловлячи метеликів. Проте Абелардо ввічливий і не висловлює своїх думок, щоб не образити мене.


На межі царства ягуарів

Сиджу в човні Абелардо і стежу за поплавком (на цей раз вирішив порибалити з поплавками) із простого корка. Погойдуючись на хвилях, він пливе перед човном.

Раптом щось сильно сіпнуло поплавок. Намотана на зап'ястя мотузка, що править за волосінь, натяглася, мов струна, — мабуть, риба проковтнула гачок. Я поволі витягаю здобич. Виходячи з води, риба так рвонула, що я мало не впав. Абелардо підбіг до мене і теж схопився за мотузку. Обережно підводимо до берега рибу, що ніяк не хоче здатися. Раптом очі Абелардо дико спалахнули. Схопивши з човна саморобний гарпун, він з розмаху стромляє, його в рибину.

Це виявилася піраруку вагою кілограмів двадцять. Солоне і в'ялене м'ясо піраруку в мене є в човні, проте свіжа риба набагато смачніша.

Кабоклу витягує неживу рибу на пісок. Луска на рибі завбільшки з п'ятак. Отже, Купарі нагодувала нас сьогодні.

Абелардо ніяк не може дочекатися, коли вже звариться юшка з риби. Він переборює бажання вихопити з казанка напівсире м'ясо. А коли юшка зварилася, мій гість одразу проковтнув величезний шматок. Такого апетиту я ще не бачив. Тільки тепер я по-справжньому оцінив благородність Абелардо, який двічі так скромно «позичав» у мене харчі.

Після обіду Абелардо помив казанок, миски і ложки, які я видовбав з дерева. Решту почищеного м'яса ми засолили і поклали в човен.

— Абелардо, може, підемо в ліс на кілька годин? Адже ми на межі царства ягуарів?! — запитав я кабоклу.

— Ходімо, сеньйоре! — сказав він, встаючи і тугіше затягуючи ремінь з широкою пряжкою.

Я хотів піти в джунглі сам, але все-таки побоявся залишити Абелардо. Він, звичайно, чесний, та навіщо піддавати його спокусі… Чого доброго, попливе на моєму човні назад, прихопивши з собою і свій човен, щоб я не міг його наздогнати. Хай краще йде зі мною.

Ет, до біса! Це не вихід! Якщо в кабоклу злі наміри, то він навмисне відстане в джунглях від мене і все одно втече. Тим більше, що тубілець давно міг це зробити.

— Абеларде!

— Що, сеньйоре?

— Якщо ти втомився, залишайся тут. Я сам піду.

— Нізащо не залишусь, сеньйоре! — запально вигукнув Абелардо,

1 ... 21 22 23 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У країні ягуарів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У країні ягуарів"