Читати книгу - "Клас пані Чайки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Малгорела! — тато штурхнув доньку ліктем і змовницьки підморгнув. — Нехай Каміла охолоне. Справжня дружба іноді пізнається саме в таких ситуаціях. Твоя подруга вчинила це під впливом емоцій, зопалу. Розумієш? Вона все вдома обміркує, а тоді прийде або подзвонить…
І неначе підтверджуючи татові слова, у коридорі залунав дзвоник. За дверима стояли Каміла, Кінга й Мацек з Малгосиною курткою в руках.
Каміла нічого не сказала, лише, схлипнувши, обняла подругу. Друзі пішли до Малгосиної кімнатки. Першим озвався Мацек, і Малгося лише зараз помітила, що в нього підбите око й на лобі ґуля.
— Мабуть, тобі цікаво, що трапилося? — мовив Мацек, відповідаючи на німе запитання. — А те, що мені довелося як слід провчити Чорного Міхала!
— Історія з Галушкою — це його рук справа, — пояснила Кінга. — Він закоханий у Камілу й хотів, аби вона звернула на нього увагу. От і вирішив, що коли він вас посварить, то в нього з’явиться шанс.
— Малгосю, — попрохала Каміла, — пробач, що я бодай на мить могла повірити, ніби це ти. Мене ця записка геть спантеличила. І взагалі… цей брелочок… такі дурниці. Він не вартий, аби через нього отак сваритися. А на цього дебіла Міхала я й не гляну. Завтра принесу до школи його слоника й на голові йому розіб’ю!
— А в мене для тебе щось є, — весело озвалася Кінга й витягла з кишені куртки маленький згорточок. — Це не від мене, — попередила вона. — А від кого — не скажу!
— Малгорело! Якщо тобі так кортить мати брелочок, то я тобі трохи підкину, а решту зароби, — почувся голос тата. — Збери макулатуру й віднеси до пункту скупки, поздавай пляшки до крамниці… Ну, і пропозиція пані Анни досі в силі, ти можеш вигулювати її собаку. За кожну прогулянку два злотих.
— Гроші я радо зароблю, — відповіла Малгося. — Але брелочка не купуватиму! — вона всміхнулася й показала те, що було в згорточку. На долоні лежав плюшевий брелочок, мавпочка. Цікаво, хто їй його подарував?
Плітки«Як легко скривдити людину», — думала Малгося, обгортаючи папером вже сорок п’яту за сьогодні книжку. Вона вже кілька годин сиділа в бібліотеці. Сама зголосилася допомогти бібліотекарці. Після цієї історії з брелочком, коли Малгося, незважаючи на протести математички, вибігла із класу, тато поспілкувався із класною керівничкою. Вислухавши пояснення батька й доньки, пані Чайка вирішила порозмовляти з учителькою математики й скасувати незадовільну оцінку з поведінки. Але Малгосин тато заперечив:
— Малгося погано вчинила, коли пішла зі школи. Нехай якось це відпрацює.
— Нині уроки закінчуються о першій. Може, я до третьої попрацюю в бібліотеці? — несміливо запропонувала Малгося. Їй було трохи лячно, бо вчителька могла сказати, що праця в бібліотеці для учениці, котра читає найбільше в класі, аж ніяк не є покаранням. Та виявилося, що це не так. Пані Чайка вирішила, що це хороша ідея. Але сказала також, що в бібліотеці працюватимуть також Міхал із Мацеком. І не лише нині, а протягом тижня. Почувши це, хлопці скривилися: їм доведеться перебувати разом після уроків. Міхал навіть заявив, що воліє погану оцінку з поведінки, ніж роботу пліч-о-пліч з Мацеком у бібліотеці. Мацек лише плечима знизав.
— А ти як уважаєш? — поцікавилася пані Чайка.
— Мені корона з голови не впаде, якщо з ним попрацюю. Але може, це тому, що моя корона міцно сидить. Крім того, я дотримуюся Сократового принципу. Коли мене стусає віслюк, я не реагую, бо віслюк віслюком і залишиться й нічого тут не вдієш.
Міхал хотів уже щось сказати, але тоді вчителька нагадала про твір на вільну тему: «Найбільша проблема мого класу», — і вся трійця пішла собі.
Малгося й Мацек думали, що їм трьом доведеться обгортати книжки. Але бібліотекарка доручила цю працю Малгосі, а хлопцям наказала пилососити книжкові полиці.
— Почнете згори, від цього стелажа, а як закінчите, то візьметеся за інші, — мовила вона, показуючи на найдальші полиці.
Міхал зітхнув. Нічого не вдієш, мусить працювати з Мацеком. Ще, чого доброго, доведеться з ним словом перекинутися. Малгося в іншому кутку читального залу отримала у своє розпорядження весь стіл. Робота точилася спокійно. Окрім коротких наказів: «тримай», «подай», «візьми», хлопці не спілкувалися. Малгося іноді заглиблювалася в книжку, котру саме обгортала. Відкривала на довільній сторінці, читала якийсь абзац, і якщо це її зацікавлювало, не могла відірватися. На жаль, таким чином протягом години Малгося обгорнула лише п’ять книжок. Бібліотекарка сміялася. Вона любила дівчину, яка була її постійною читачкою.
Прибираючи, Міхал із Мацеком поступово наближалися до читальної зали. За одним зі столиків сиділи дівчата із третього класу. Їхніх облич хлопці не бачили, бо заважав стелаж. Бачити не бачили, зате дещо почули. Спершу дівчата обговорювали випускні іспити, а потім розмова перейшла на якусь дівчину з першого класу. Хлопці нашорошили вуха.
— Кажуть, Кшисек із нею зустрічався, — повідомила перша.
— Наш Кшисек? — спитала інша.
— Наш, наш, — передражнив третій голос. — Так само наш, як і ваш. Це вона з першого!
— Атож! — знову почувся голос першої дівчини. — Кажуть, вони зустрічалися ще до того, як вона прийшла до нашої гімназії.
— Тобто ще в шостому класі школи? — здивувалася друга.
— Звісно, бо по ній не скажеш, скільки їй років. У неї бюст, мов у Памели Андерсон перед операцією з видалення силікону!
І дівчата захихотіли. А за мить хлопці почули продовження:
— І
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клас пані Чайки», після закриття браузера.