Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зруйноване гніздо, Адріан Феофанович Кащенко 📚 - Українською

Читати книгу - "Зруйноване гніздо, Адріан Феофанович Кащенко"

196
0
02.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зруйноване гніздо" автора Адріан Феофанович Кащенко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 41
Перейти на сторінку:
підліз до Галиного віконця, пошкрябав по склу і вона йому

одчинила. Зараз після перших радощів побачення Демко розказав Галі про

те, що за другим разом він забере її і повезе на Дунай, де буде їм

вільне й спокійне життя. Галя радісно почала його цілувати, далі ж,

схопившись з ліжка почала виймати з скрині всяке збіжжя. - Що ти, що

ти? - почав Демко її спиняти. - Не зараз їхати, а другим разом! - Ні,

не другим разом, Демку! - говорила Галя пошепки. - Сьогодні нас

бери... зараз! - Та ще ж немає у нас дуба. Ні на чому їхати. -

Байдуже! - говорила Галя, ледве зводячи дух з хвилювання. - Поки

добудете дуба, я якось перебуду з вами у плавні! Далі вона враз

покинула свою роботу, знервовано припала до чоловіка і, тремтячи всім

тілом, почала хутко говорити: - Бери, бери мене, Демку, зараз, бо

несила мені далі змагатися... Я досі тобі не говорила, щоб ще дужче не

рвати тобі душу, тепер же слухай... З тієї доби, як ти втік, до мене

почав залицятись прикажчик. Він перестав було виганяти мене на

панщину, а замість того часто навідувався до нашої хати, заводячи речі

про те, що коли ти мене покинув, так я вільна любитися з іншим, хоч би

й з ним... - А гаспид!.. - прохарчав Демко. - Цить! - затулила Галя

йому рота рукою. - Слухай далі. Коли я на його залицяння просила

становити краще мене на панщину і він побачив, що всі його заходи

даремні, то почав мене страхати, ніби як ти невідомо куди подівся, так

управитель владен звінчати мене з панським кріпаком. Далі він почав

мене мордувати самою найважчою й брудною роботою та до того ще такою,

щоб мені не можна було брати з собою Миколку. Сердешний хлопець,

лишаючись у хаті по півдня без догляду, заходився тут криком і коли б

не ненька, то певно, що нашого Миколки вже не було б на світі... Що я

натерпілася за сі два місяці, що я намучилася душею, то не знаю я вже,

як ще та душа й держиться у моєму тілі і як ще б'ється у грудях серце!

Слухаючи дружину, Рогоза і лютував, і разом плакав, переживаючи душею

те, що переживала без нього Галя. - Коли так, - сказав він нарешті, -

то їдемо зараз! Подружжя похапцем склалося. Демко взяв до рук сонного

Миколку, а Галя взяла клунок з шматтям, і вони відчинили двері, щоб

іти садком до човна…Та не вспів козак ступити однією ногою за поріг,

як дужі руки вхопили його у поперек тіла. Незадоволена унада до Галі

не давала прикажчикові спати, і він вже не одну ніч тинявся попід

вікнами її хати. Тинявся він і сьогодні... і врешті спостеріг, як

Рогоза підкрався до своєї хати і як Галя йому відчинила. Радіючи, що

можна помститись, прикажчик побудив челядь і, привівши до Баланової

хати з десяток дужих парубків, почав підстерігати біля дверей. Він чув

навіть розмову подружжя і як тільки Рогоза одчинив двері і ступив з

дитиною на руках за поріг, прикажчик зразу вхопив його під силки. У

Рогози був у халяві чобота ніж, але в руках він держав дорогу ношу.

Кинути ту ношу було неможливо, поки ж він вспів передати хлопця до рук

Галі, челядинці вхопили його за ноги і звалили на землю. У безсилому

лютуванні й розпуці козак скреготів зубами і змагався як звір, а проте

через кілька хвилин нерівної боротьби був уже зв'язаний. Все те

сталося так несподівано й хутко, що Галя ледве вспіла скрикнути і

стояла з дитиною на руках, мов закам'яніла. - Так ось як він за

Дунаєм! - глузував з молодої жінки прикажчик. - Ось через що ти така

недоторка! Ну, тепер уже годі вам, голуб'ята, буркотіти... Тепер уже я

знаю, що з вами зроблю. Натішилися сю ніч, намилувалися... та тільки

се вже востаннє! Світом зв'язаного Рогозу, разом з Галею й дитиною,

везли в економію до управителя на суд. Почувши од прикажчика, що

Рогоза переховувався у плавні, управитель рішив, що з нього ніяким

робом не зробиш уже кріпака й робітника, а придбаєш тільки клопоту.

Через те він намислив віддати козака в пікінери. У ті часи, по наказу

князя Потьомкіна, набирали з запорозьких бурлак три полки пікінерів,

так що віддавши туди Рогозу, управитель сподівався навіть запобігти

ласки князя. - Ну, що ж, - сказав управитель прикажчикові, показуючи

на Рогозу. - Сей гайдамака звик воювати, робити ж він не вміє й не

хоче. Здамо його в пікінери... Можна сьогодні ж вирядити його у Самар

до полковника. Та потавруйте його, щоб всякий знав, що він втікач.

Демко не одповів і слова, бо розумів, що всяка балачка тут зайва.

Нехай празникують кати його безголов'я, як знають. Милості він не

попросить, але й пікінером не буде, а знову втече, і або загине, або

врятує Галю. - А їй що? - спитав прикажчик, показуючи на Галю. - Треба

й її покарати за те, що переховувала втікача і сама хотіла з ним

утекти! - Ну, на перший раз, - одповів управитель,

1 ... 21 22 23 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зруйноване гніздо, Адріан Феофанович Кащенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зруйноване гніздо, Адріан Феофанович Кащенко"