Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

Це були шалені робочі дні. Микита розумів, що в такому ритмі навіть ніколи було забігти до Юлі на роботу та перехопити дівчину на чашку кави з черговим смачним тістечком. Та що там проста чашка кави? Йому варто було зосередити всю свою увагу на тому, щоб якомога частіше пропонувати їй прогулятися вечірнім містом. Кажуть, що спільні прогулянки допомагають пізнати одне одного краще.

Чоловік сидів у м’якому кріслі та насолоджувався свіжозвареною кавою. А за вікном вечоріло. Годинник відраховував хвилину за хвилиною. Та не час вже відриватися від документів і турбувати втомлену Юлю. Ні, ось саме сьогодні завершить всі важливі справи, а вже завтра йому ніщо не завадить зустрітися з цією дівчиною. Йому її не вистачало. Це факт. Але вирішив дати їй час. Нехай наївно думає, що він слухняний.

Микита усміхнувся і поставив чашку на стіл. Так, іноді час грає в позитивному русі. Краще перечекати, заспокоїтися, зібратися з думками та діяти рішуче. А діяти по відношенню до Юлі він буде. Він розумів, що дівчина поранена попередніми стосунками. Але в житті різне буває. У кожного є певне минуле. Іноді за нього не варто згадувати, тому що це завдає болю.

У відчинене вікно долинув дитячий гомін. На дитячому майданчику завжди багато дітей. Взагалі їхній двір був дійсно гарним та затишним. Колись і його син безліч часу проводив серед галасливої юрми дітлахів.

Чомусь піймав себе на думці: а якою вчителькою є його Юля? Занадто вимоглива чи навпаки – добра та лагідна? Чи люблять її діти, чи… Стоп. Микита зупинив потік таких набридливих запитань. Якщо він хоча б трохи розбирається в людях, то впевнено може сказали лише одне: Юля дійсно хороша та смілива людина.  Та все ж йому вона більше до вподоби саме як жінка, а не чиясь вчителька.

Зараз, будучи чесним перед собою, Гранін трішки шкодував, що того вечора так просто пішов. Він легко міг своїми поцілунками, дотиками витіснити з занадто розумної голівки тверезі думки. Так ні, вирішив грати за її правилами. Добре, що з роками став більш терплячим.

Наступного дня Микита, впоравшись з нагальними справами, чекав Юлю на звичному місці. Пильнував за вхідними дверима, щоб у потоці відвідувачів не проґавити Юлю. Зрідка спрямовував увагу на сина, який уважно читав черговий роман у своєму планшеті, не звертаючи уваги на батька. Сьогодні хлопцю обіцяли поїздку до парку атракціонів, то ж Тім ледве дотерпів до вечора, майже дістав бабусю, якій довелося дзвонити Микиті та викликати його додому. Гранін не сказав синові, хто ще з ними поїде, просто попередив, що треба забрати знайому. Нехай буде невеликий сюрприз.

Губи чоловіка розпливлися в усмішці, коли на порозі з’явилася Юля, як завжди зі своєю незмінною напарницею. Коли ритуал прощання пройшов, Микита вискочив з автомобіля та перегородив дівчині шлях. Юля дивно сіпнулася, ледь не влетівши у перешкоду, подивилася вгору і тяжко видихнула, побачивши усмішку чоловіка.

- Привіт, динамо, - рука самовільно торкнулася неслухняного пасма, але Юля чомусь відмахнулася, чим змусила Микиту напружитися.

І можливо б все закінчилося не дуже красиво, адже личко дівчини вмить почервоніло, а з губ зірвалися перші звуки, але з машини вискочив Тимофій і весело привітав:

- Здрастуйте, Юліє Миколаївно! – хлопчик поправив неслухняний чубчик і широко усміхнувся.

 Микита здивовано дивився на пару. Відразу відзначив різницю зустрічі дівчини з ним та сином. Юля вмить стала іншою і усміхнулася, чорт, не йому, а синові!

- Доброго дня, Тіме, яким вітром тут з батьком? - Вона невдоволено поглянула на Граніна, який хмурився ще більше.

- А ми в парк збиралися, ось власне татові треба було ще когось забрати з нами, - подивився на всі боки, і тільки потім його ніби хтось осяяв, - так це ти про неї говорив?

Хлопчик глянув на батька, а той, у свою чергу, свердлив похмурим поглядом Юлю.

- А ми з бабусею все думали-гадали, з ким це ти так серйозно спілкуєшся, що навіть сина вирішив познайомити.

Юля здивовано хмикнула, почувши слова Тіма, який, як завжди, був занадто освічений у юні роки. Дівчина тільки зараз усвідомила, що хлопчик надто спокійно говорить про чужу жінку. Тобто, виходить, що його батько вільний? Але ж, дійсно, якому розсудливому хлопчині сподобається, що батько крутить нові стосунки на очах у всіх з іншою жінкою, коли мама, наприклад, сидить удома.

Гранін тільки зараз відновив у своїй пам'яті деякі уривки розмов із сином про його нову знайому, з якою зрідка спілкувався в торговому центрі. Ось тобі й збіги! А його хлопчина, занадто стриманий, і раптом балакає з сторонніми просто так.

- Бачу, ви вже знайомі, - розплився в лінивій усмішці, коли  син кивнув, а Юля знизила плечима.

- Буває.

Неочікувано Микита, не звертаючи уваги на настрій Юлі, притягує дівчину до себе рукою за талію, носом треться по її щоці і хитро дивиться на сина.

- Подобається?

- Вона суперова, - Тім миттєво рапортує батькові і сміється, коли Юля спробувала тицьнути Микиту ліктем і щось прошипіти.

- Мені теж, - дивиться на збентежену Юлю і відчуває, як бажання знову зароджується з новою силою. Він дуже скучив за нею. І це дивувало.

- Окей, ви тут поспілкуйтеся, а я не підглядатиму, - пирснув хлопчик і, махнувши рукою, підстрибом помчав у машину.

- Розумний, весь у мене, - засміявся Микита тихо, сильніше притягаючи Юлю до свого тіла, - скучила?

По очах бачив, що чомусь сердиться на нього, можливо, із-за того, що його довго не було, а можливо знову навигадувала якусь несусвітню жіночу маячню. Але Микиті було все одно, він скучив і нехай терпить його.

- Микито, - черговий суворий голос, який чоловік тільки заводив з недавніх пір.

- Весь твій, мала, - його руки безцеремонно гладили спину дівчини, від чого її тілом пробігла одна за одною жарка хвиля.

- Відпусти, - долоньками торкнулася йому в груди і спробувала відштовхнути цього кремезного чолов’ягу.