Читати книгу - "Французький акцент, Анна Харламова"

   Накривши на стіл, я чекала на Тео, який не забарився обдарувати мене своєю присутністю. Нахилившись, він поцілував мене, а я цілуючи його навзаєм, вдихала аромат свіжої сорочки і мускусного тіла Тео. Мокре волосся було забране назад і це було аж занадто сексуально і ця ямочка на щічці – о, як втриматись і не накинутись на нього прямо зараз? Ніколи не думала, що я можу бути залежна від сексу, а виявилося, що з саме тим чоловіком – це найдивовижніша річ на планеті. Мені завжди мало його доторків, його перебування в мені… мені треба ще і ще, тепер я розуміла залежних людей. Мій наркотик переді мною. Сидить з мокрим волоссям, в блакитній сорочці з розстібнутими гудзиками і підкоченими рукавами, та викликає шквал фантазій.
   — Ти надзвичайно сексуальний. — Злетіло з моїх губ.
   Тео подивився на мене і ще ширше посміхнувся, сідаючи навпроти мене.
   — Наскільки?
   — Настільки, що не можу дочекатися завершення вечері.
   — І що тоді?
   — Тоді… замість страв – на столі буду я.
   Тео облизав губи і голосно глитнув.
   — О, Лорен… — він опустив погляд униз, а потім піднявши голову, подивився мені у вічі і промовив: — Ça, je vais te manger, c'est sûr*.
   — Це означає, що ти згодний? — Я грайливо посміхнулась.
   — Це означає, що я тебе з’їм.
   — М-м-м… я на це сподіваюсь.
   Хтось задзвонив і Тео поліз до кишені.
   — Вибач, chérie.
   — Відповідай.
   Тео підняв слухавку і його очі спалахнули радістю.
   — Allô. Salut, maman, ça va?*
   Голос в слухавці був теплим та м’яким і дуже швидко щось говорив. Я зрозуміла, що це мама Тео. Мама на будь-якій мові – мама. Я посміхнувшись, промовила:
   — Я за багетом та сиром.
   Тео посміхнувся, розуміючи, що я даю йому можливість поговорити з мамою.
   Увійшовши до будинку, я швидко нарізала багет і поклала його у невеличкий кошик, застелений льняною серветкою. Відкривши холодильник, я дістала брі, поклала його на дощечку і до нього нарізала інжир.
   Коли я вийшла на веранду, Тео вже не балакав по телефону, а широко посміхався мені.
   — Ми завтра їдемо до батьків. Вони дуже чекають знайомства з тобою, моя Лорен.
   — Завтра? — Я вся затремтіла. Поклавши кошичок та дощечку на стіл, я всілась на стілець. — Тео… я хвилююсь.
   — Лорен, вони полюблять тебе всією душею. Це так легко полюбити тебе. — Тео дивився в мої очі і я починала набувати впевненості. — І ще дещо, Лорен…
   — Що?
   — Ніколи не виходь, коли я говорю по телефону. У мене від тебе таємниць нема.
   Я посміхнулась.
   — Знаю. Але, все ж таки, тобі буде зручніше…
   — Ні.
   — Добре. — Ці слова, це прохання лоскотало серце. Приємно.
   — Bon appétit, chérie.
   — Bon appétit, Theo.
   Я майже накинулась на їжу. Аромат розмарину, сиру та запеченої рибини був просто божественний. Тео з апетитом та захватом їв те, що я приготувала, і це було найбільшою нагородою за мої старання. Як приємно для когось готувати і отримувати за це свій персональний кайф.
   — Oh, wow, c'est vraiment, vraiment bon**.
   Я підняла брову, намагаючись зрозуміти, що він говорить.
   — А?
   — Кажу, що це дуже смачно.
   — Я щаслива. Не скажу, що я постійно куховарю, але навчилася за час… е-е-е… ти зрозумів.
   — Того стану більше ніколи не буде. Я тобі обіцяю.
   — Я знаю, Тео. — В моїх очах забриніли сльози щастя.
   — Не плач, кохана.
   — Це щастя.
   — Посміхнись мені від щастя, а не плач. — Тео простягнув руку через стіл, і я поклала свою в його долоню. Він нахилився, і поцілувавши мої пальчики, додав: — Je t'aime* .
   Я знала, що він говорить і моє серце йому відповіло:
   — Moi aussi, je t'aime, Theo**.
   Ми дивилися у вічі одне одному кілька довгих секунд. Моє серце калатало об ребра, намагаючись вилетіти, розповідаючи, як сильно воно кохає його.
   Він мій. Мій.
   Тео ще раз поцілував мої пальчики і ми продовжили обід. Був неймовірно гарний день. Сонце, як завжди палало, але я до цього вже почала звикати, а сьогодні промінці сонця гралися з легким вітерцем – і це було насолодою. Відчувати, як вітер доносить аромат лаванди, трав, як цикади виконують свою пісню, а головне в середині мене і довкола мене літає щастя.
   Я подивилася на Тео і побачила той самий погляд, про який мріяла. Так дивиться на Беатріс Генрі. І ось тепер, на мене теж дивляться закохано… закохано до нестями.
   Я щаслива.
   Зробивши ковток рожевого вина, я відчула, як тепло розливається у грудях. Я звикала до того, що може бути все так гарно та правильно. В моєму житті ніколи не було такої легкості. А зараз ця легкість є невід’ємною частиною мене і все це завдяки Тео.
   Мені добре.
   — Прогуляємося виноградником?
   — Залюбки.
   Ми швидко зібрали посуд, помили його, і одразу пішли на прогулянку. Я полюбила це місце. Я приросла до нього. Здавалося, що я завжди тут жила. Ці виноградники; це палюче сонце; смачне вино; аромат Прованс, щастя, багато щастя та кохання.
   Ми гуляли, тримаючись за руки, я слухала голос Тео, який розповідав мені про сорти винограду, про те, як його збирають та як готують вино. Мені було обіцяно, що я теж буду приймати в цьому участь. Ні я, ні Тео не хотіли думати, що може бути якось інакше.
   Ми вийшли з виноградників і Тео притулив мене спиною до величезного дерева, цілуючи мене так палко, що голова йшла обертом. Ці французькі поцілунки розливалися моїм тілом, змушуючи палати там унизу. Тіло благало, щоб Тео як найшвидше забрав його у полон.
   Дивлячись мені у вічі, Тео посміхнувся. О, ця ямочка спокусника зробила свою справу і я геть розтанула. Він підняв поділ мого сарафану, і підіймаючись гарячою долонею стегном, дійшов до трикутничка. Його пальці пірнули у трусики і я схопилася за його плечі, щоб не впасти від пронизливої насолоди. Моє тіло миттєво реагувало на нього. Тео пестив мій клітор, проникав між складочок, і цілуючи мою шию, тихо промовляв:
   — Je t'aime, maintenant et pour l'éternité*.
   Я знала, знала, що він говорить… вночі він часто це говорив… це ті слова, які ми ділили на двох.
   — Тео… — Я важко задихала, втрачаючи голову від його доторків у себе між ногами.
   — Ти така волога, chérie… Oh, mon amour**.
   Я застогнала. Ці слова мене так збуджували,… я вся палала. Я тремтіла та чіплялась за сорочку Тео, коли його пальці пришвидшили темп. Я відчула, що от-от вибухну, і стиснувши в жменьках його сорочку, тихо застогнала… майже захникала…. В цю мить Тео зупинився і знову розпочав повільну гру. Я широко розкрила очі і з шоком подивилася на нього. Він хитро посміхнувся, оголюючи ямочку від якої я божеволіла.
   — Потерпи, Лорен… Tiens bon, chérie***.
   — Тео… — Я застогнала, і схопивши його руку, натиснула на неї і його пальці знову пірнули у щілинку, там їм і місце. — Прошу… Прошу, Тео…
   Він лише посміхнувся, а потім вп’явся в мої губи і забрав остаточно руку. Мені хотілося кричати від того, що він так вчинив, але вже за кілька секунд, він стояв навколішках і знімав з мене трусики. Його голова під сарафаном, а язик чаклує над моїм клітором, мені вистачило кілька секунд, щоб вибухнути в оргазмі з його ім’ям на своїх губах.
   — Тео! О, Тео… Тео… — Я здригалась та стискала його плечі, доки він цілував мене там.
   Тео встав з колін і обійняв мене, знаючи, що на своїх власних ногах я не встою. Кілька довгих хвилин я не могла ні рухатись, ні говорити, я просто перебувала в іншому світі, під назвою «кохання». Коли я нарешті віддихалась і повернулась з Нірвани, мені закортіло зробити те, що я ніколи у житті не робила.
   — Ти така смачна, Лорен. — Він поцілував мене і я відчула солоний присмак. Це мій власний смак.
   — Тео… — Я закусила губу, і відсторонившись від нього, почала опускатись на коліна. Подивившись вверх, я побачила ошелешений та темний погляд Тео. Він зрозумів мої наміри і його дихання прискорилось. Узявшись за ґудзик його джинсів, а потім і за блискавку, я опустила їх разом з боксерами.
   О, який же він величезний, твердий і мій.
   Я боялась зробити щось не так, але все ж таки, моє бажання пізнати його всього,… зробити йому добре, - перемогло страх. Я бачила в його очах захват і голод, - от що саме було рушієм задовольнити його губами та язиком. Нарешті я узяла його в руку і посміхнулась. Це мармур вкритий шовком. Мої пальці стискали його, торкались ніжно голівки і от настала черга моїх губ та язика. Набравшись сміливості, я пройшлась язиком по голівці та почула стогін Тео і те, як його тіло затремтіло.
   О, Боже!
   — Лорен… О, Лорен… c'est divin*. — Видихнув він, дивлячись на мене. Я зашарілась, але погляду не відвела. Продовжуючи дивитися вверх, я узяла його член до рота, і зарухавши губами вперед-назад… вперед-назад, відчула себе неймовірно сексуальною. Дивлячись на те, як його обличчя набуває серйозності,… як розтулюються губи,… як його живіт напружується, а член пульсує в моєму роті, я отримувала свій персональний, ні з чим не порівняний кайф. — Oh ! J'arrive**. — Тео узяв моє обличчя у долоні. — Сhérie, я не витримаю… — Він хотів забрати моє обличчя, але я продовжила рухати губами і глибше брати його до рота. Почувши утробне ричання, а потім і своє ім’я, я знову захопила його з новою силою. Тео заполонив мій рот спермою, здригаючись в оргазмі. — Oh, oui! Oh, oui!***.
   Для мене це було вперше,… незвично,… але я бажала пізнати який він.
Ми зустрілись поглядами. Звільнивши його член, я глитнула. Тео остаточно втратив здоровий глузд. Він всівся навколішки, і поклавши мене на траву, вмостився між моїми ніжками і увійшов глибоко та одним ривком. Я голосно закричала, встромлюючи свої нігтики в його сідниці. Його стегна рухались з неймовірною швидкістю, доки член буравив мене. Я кричала від солодкого болю, а Тео все продовжував вриватись в мене та вибивати дихання з грудей.
   З його волосся впала краплина на мої груди, ми були гарячі та мокрі. Ми просто скаженіли одне від одного. Здавалося, що від цього поєднання під палючим сонцем – ми могли померти,… щасливі та до знемоги закоханні. Тео знову увійшов в мене, і зупинившись, стиснув зі скреготом зуби. Він заповнив мене рідиною, кінчаючи в потужному оргазмі.
   — О, Тео! Так! Так! — Я обіймала його, дивлячись в його блакитні очі. — Я кохаю тебе, Тео.
   — Я кохаю тебе більше, Лорен. — Він вп’явся в мої губи, просовуючи свій язик в мій рот.
   Ми цілувались, як завжди довго та з невимовною насолодою. Лежачи на траві в обіймах Тео, я посміхалась, дивлячись між листям дерев, високо у небо. Хіба я могла коли-небудь уявити, що я буду кохатися посеред галявини та ще й у день. Це було для мене таким же не можливим, як і політ на місяць, але… виявилося, що все не так і я невимовно рада цьому факту.
   Я щаслива. Я закохана та кохана. Я не-ви-мо-вно щаслива!
   Сонце лагідно пестило нас, пробиваючись крізь листя, ми не говорили, ми просто обіймалися та насолоджувалися хвилинами після неймовірного зайняття коханням. Я майже дрімала, слухаючи, як дзеленчать цикади, як листя погойдується на лагідному вітерці, а головне… дихання… спокійне дихання мого Тео, який пестив моє волосся.
   Спокій… мій спокій поруч з ним.
   — Я зголодніла і дуже-дуже хочу пити. — Спершись об груди Тео, посміхнулась я.
   — Пішли, поїмо… вип’ємо вина і я, все ж таки, трахну тебе на столі.
   Я широко посміхнулась його словам і зі смішком промовила:
   — А може це я тебе… трахну на столі.
   Тео притиснув мене до себе, і сміючись, поцілував мене.
———————————————————
*Я з’їм тебе, це точно (франц.)
*Алло. Привіт мамо, як справи? (франц.)
*О, це дуже, дуже смачно (франц.)
*Я кохаю тебе (франц.)
*І я кохаю тебе, Тео (франц.)
*Я кохаю тебе, зараз і назавжди (франц.)
*О, кохана моя (франц.)
* Потерпи трішки, кохана (франц.)
*Це божественно (франц.)
*О так! Я зараз кінчу (франц.)
*О, так! О, так! (франц.)