Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Екст, Геннадій Обушній 📚 - Українською

Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Екст" автора Геннадій Обушній. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 76
Перейти на сторінку:
та японці. І взагалі, мало хто знав, що в надрах Острова є великий відсік, де працює зовсім небагато людей. Вони роблять і передають нагору приводи. Це зона К.

Ще більше конфіденційності на Паростку. Тут є окремий блок із вкрай обмеженим доступом, навіть з окремою шлюзовою камерою. На блакитному борту хизуються трайдент і велика жовта грецька буква р. Цей блок поступово наповнюється якимись розрізненими незрозумілими пристроями. Острів’яни не люблять говорити на цю тему, найчастіше відбуваються жартами. Подальші події показали, що про справжнє призначення блоку знали максимум п’ять чоловік. Кет зуміла розібратися в роботі закритих відділів Острова, але зв’язати те, що знаходилось в блоці р, якоюсь розумною ідеєю не змогла. Гаразд, життя покаже.

У належний час блок був повністю укомплектований. І одного звичайнісінького дня 2025 року був відстикований від Паростка і відведений на немислимо далеку навколосонячну орбіту радіусом 5 а. о., перпендикулярно екліптиці. Екіпаж розгорнув величезні сонячні панелі й почав обживати станцію, яку назвали просто Бета.

На цей час Острів уже мав чотири нових тягачі КЗ по 1200 тонн, що залишили далеко позаду всю ракетну технологію. Потім був вивід корпусу місячної станції, що став причиною конфлікту з урядами деяких країн. Склалася така ситуація, що встежити за всім, що відбувається на Землі і в просторі стало фізично неможливо. Тому Семмі повністю сконцентрувався на Вулику і його стрімко зростаючому господарстві, а Кет моніторила основні події науки і політики, не забуваючи й грінів, використовуючи їх же локаційних систему.

Сіро-зелені трохи принишкли після декількох прямих збройних сутичок з землянами, в яких втратили кілька малих катерів. Люди зібрали уламки, рештки екіпажів і вже півсотні років ретельно вивчають здобич. Результати, природно, нульові. Занадто великий технологічний розрив.

Семмі теж вдалося роздобути уламок корпусу, і Кет провела повний аналіз матеріалу. Результати були цікаві: моно-ізотопний склад усіх елементів, структура матеріалу являє собою набір взаємопроникаючих незалежних підструктур типу нейронних мереж. Матеріал явно вирощений. Кет сказала, що їй усе зрозуміло, за винятком деяких, але істотних деталей.

Гріни не обійшли увагою і станцію Бета. Вони побували поблизу станції, поглянули здалеку, прозондували і втратили інтерес.

Головний привід

2026 року сталася подія, що принесла чергову несподіванку від невгамовних людей.

— Малюче, є серії якихось слабких імпульсів на першому вакуумному рівні. Трохи вище шуму. Ідентифікувати не можу, але, можливо, це хтось із наших?

— Та ти що, Кетті? Може бути й наші. Хоча пам’ятаю з курсу прикладних польових технологій, що зараз використовуються рівні не нижче четвертого. Перший рівень — сива давнина. Втім, чим чорт не жартує, як тут кажуть.

— У тебе, як на білкового, непогана пам’ять. А казав, що точні науки тобі не даються.

— Бурчиш?

— Гаразд, почекаємо.

На наступний день.

— Сюрприз, Кудлатику! Знову перший вакуумний, а джерело — станція Бета.

— Шато, це неможливо! У землян немає навіть пристойної теорії. Вперлися в суперструни, які нікуди не ведуть, і симфонію не зіграють. Хоча були світлі голови років сто тому. Загалом, я візьму модуль і збігаю, подивлюся на місці. До речі, а що гріни?

— Ніякої активності. Чи то проґавили, чи то не чують цей рівень.

За кілька годин модуль був на місці, в повному захисті, і Семмі підійшов упритул, метрів на сто.

Просканував станцію. Нічого незвичайного. Екіпаж, як зазвичай, над чимось чаклує.

— Щось не те, сестричко. Роззирнись, будь ласочка, навколо станції.

Через пару годин стало ясно, що навколо стерильно чисто. Жодних штучних тіл. Семмі вже збирався йти, аж тут на станції почалася якась активність. Пристикований новенький К5 відійшов і рушив майже по дотичній до орбіти Бети. Заінтригований Семмі пішов за ним паралельним курсом.

К5 зупинився на відстані приблизно мільйон кілометрів. Набрав необхідну швидкість і застиг на ідеальної круговій орбіті (як і Бета). Потім вивантажив невеликий метровий супутник, який тут же розгорнув панелі, антени, позиціонувався і застиг. К5 вивантажив ще 3 супутники в різних місцях і в результаті вийшла система з чотирьох супутників, що утворила правильний тетраедр з ребром приблизно 100 км, звернений основою до Бети.

Потім К5 повернувся до станції і, не доходячи, розгорнув такий же тетраедр.

— Кетті, це схоже на пару воріт для футболу. Поле, щоправда, завелике. Однак вони збудували дуже точну конструкцію. Всі супутники встановлені з точністю до метра. Що ж вони будуть робити?

— Подивимося, Семмі, у що вони зібралися грати. Нам поспішати нікуди.

Кілька днів йшов інтенсивний радіообмін між Паростком і станцією. Нарешті все заспокоїлося. І ось К5 відчалює від Бети і заходить у центр ближнього тетраедра. Застигає, щось вивантажує і дуже повільно, майже навшпиньки, йде до станції.

— Кетті, швидко фокус на точці вивантаження! Що там?

Дзеркально полірований малесенький елліпсоїдик, майже куля, діаметром 120 мм.

На далеких воротах всі супутники увімкнули локаційну підсвітку.

— Сестричко, інтуїція підказує, що ми повинні дивитися на об’єкт, не відриваючись.

— Логіка говорить про те ж. У будь-якому випадку це цікавий футбол!

Еліпсоїд зник, а Кет меланхолійно прошелестіла:

— Є імпульси на першому вакуумному.

— Фокус на далекі ворота, швидше! Шукаємо м’яча!

— Скористаємося їх підсвічуванням, Сем. Ось і м’ячик. Тепер подивимося.

Еліпсоїд нітрохи зовні не змінився. Перебував за 150 кілометрів від центру далеких воріт, швидкість незначна, 50 м/с. Начебто нічого незвичайного. Якщо не брати до уваги, що цього м’ячика тут бути не повинно. К5 зірвався з місця, як спринтер, і помчав до далеких воріт. Семмі, звісно, за ним.

М’яч був надзвичайно обережно упакований у контейнер і повернений на Бету.

— Кетті, що робиться на Беті?

— Божевілля людського тріумфу. Іншими словами — стоять на вухах.

Розбірки з грінами

Гріни нарешті зацікавилися хаотичними, на перший погляд, переміщеннями К5. Цього разу Кет помітила їх вчасно.

— Малюче, три малих модулі грінів йдуть до Бети з Марса. Йдуть, не поспішаючи, будуть годин за десять. Що робитимемо?

— Прийшов наш час, Шато. Мчи сюди, треба їх зупинити. Якщо вдасться, розберемося тихо, щоб люди не помітили. Не вдасться, воюємо відкрито.

Кет примчала в максимальному захисті. Перевантажили на модуль Антигрін, встановили і підключили. Семмі перейшов у катер. Кет взяла модуль у пряме управління і направила його навперейми колоні грінів.

До Бети залишалося небагато, приблизно половина а. о., коли гріни помітили модуль. Колона відразу зупинилася і взяла стелс-захист. Ймовірно, екіпажі сподівалися залишитися непоміченими. Однак Кет зупинила модуль точно на курсі

1 ... 21 22 23 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екст, Геннадій Обушній», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Екст, Геннадій Обушній"