Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Усі системи червоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Усі системи червоні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Усі системи червоні" автора Марта Уеллс. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 28
Перейти на сторінку:
деревами, і я приділяв багато уваги датчикам місцевості. Своїми сенсорами я відчув зміну у ритмі дихання Менси. Вона, мабуть, прокинулася, коли Гауратін заговорив. Нарешті він запитав: «Ви звинувачуєте людей у ​​тому, що вас примусово вимикали? За те, що з вами сталося?»

Ось чому я радий, що я не людина. Це люди придумують такі речі. Я сказав «Ні. Це покарання в уяві людей. Конструкти не такі дурні».

Що я мав зробити, вбити всіх людей, тому що вони були відповідальні за те, що конструкти компанії були бездушними і черствими? Це правда, що мені більше подобалися уявні люди на каналі розваг, ніж справжні, але не можна мати одне без іншого.

Люди почали ворушитися, прокидаючись і сідаючи, і він більше нічого не питав.

* * *

До того часу, як ми потрапили в зону досяжності, настала безхмарна ніч. Кільце світилося в небі, як стрічка. Я ще знизив швидкість, і ми повільно повзли над рідкісними деревами, що прикрашали пагорби на краю рівнини, де було розташоване наше середовище існування. Я чекав, коли дрони почнуть передачу, якщо все спрацювало і група EvilSurvey їх не знайшла.

Коли я почув перший обережний запит у мережі, я зупинив хоппер і опустив його нижче лінії дерев. Я приземлився на схилі пагорба, амортизатори хоппера з одного боку видовжилися, щоб компенсувати нахил. Люди чекали, нервові та нетерплячі, але ніхто не заговорив. Звідси нічого не було видно, крім наступного пагорба і великої кількості стовбурів дерев.

Усі три безпілотники були активними. Я відповів на запити, вимагаючи прискорити передачу. Після напруженого моменту очікування почалося завантаження. По мітках часу я міг сказати, що, оскільки не було нікого, хто міг наказати їм цього не робити, безпілотники записали все з моменту, коли я їх розгорнув, і дотепер. Незважаючи на те, що частина, яка найбільше нас зацікавила, була біля початку, це було чимало даних. Я не хотів залишатися тут достатньо довго, щоб самостійно все розібрати, тому виділив половину даних для Гауратіна. Знову ж таки він нічого не сказав, просто повернувся на стільці, щоб лягти на спину, заплющити очі і почати перегляд.

Спочатку я перевірив безпілотник, розташований на дереві, і запустив його відео на високій швидкості, поки не спіймав гарне зображення судна EvilSurvey.

Це був великий хоппер, новішої моделі, ніж наш, однак це не викликало ні в кого запитань. Він кілька разів облетів місце проживання, ймовірно, скануючи його, а потім приземлився на порожній майданчик.

Вони зрозуміли, що ми втекли, через відсутність хопперів і відповіді на їх комунікацію, тому вони не потрудилися вдавати, що вони тут для того, щоб позичити якісь інструменти або обмінятися даними. П’ятеро SecUnit вибігли з вантажного люка, усі озброєні важкою зброєю зі снарядами, призначеними для захисту дослідницьких груп на планетах з небезпечною фауною, таких як наша. З візерунка на броньових нагрудних планках двоє були недавніми SecUnit DeltFall. Вони, напевне, були поміщені у свої кубики після того, як ми втекли з місця проживання DeltFall.

Три були EvilSurvey, і мали квадратний сірий логотип. Я зосередився на цьому і надіслав його іншим. «Сірий Кріс», — прочитала вголос Пін-Лі.

«Ви коли — небудь чули про них?» — запитав Ратті, але усі промовчали.

У всіх п'ятьох SecUnits були встановлені модулі бойового заміщення. Вони рушили до середовища існування, і п’ятеро людей, в анонімних польових костюмах, які відрізнялися лише кольором, вилізли з хоппера і пішли слідом. Усі вони також були озброєні зброєю, яку надавала компанія, і яка повинна була використовуватися лише у надзвичайних ситуаціях, пов’язаних з ворожою фауною.

Я зосередився на людях, наскільки це дозволяла якість зображення. Вони витратили багато часу на сканування та перевірку на наявність пасток, що зробило мене ще більш щасливим, бо я не витрачав часу на встановлення жодної. Але в них було щось таке, що змусило мене подумати, що я дивлюся не на професіоналів. Вони не були солдатами, як я. Їхні SecUnit не були бойовими SecUnit, а лише штатними охоронцями, орендованими у компанії. Це було деяким полегшенням. Принаймні, я не був єдиним з SecUnit, хто не усвідомлював, що робить.

Нарешті я побачив, як вони проникають у середовище існування, залишаючи двох SecUnit назовні, щоб охороняти хоппер. Я позначив цей розділ, передав його Менсі та іншим для детального перегляду, а сам продовжував дивитися.

Гауратін раптом сів і пробурмотів лайку мовою, якої я не знав. Я відмітив час, щоб пізніше скористатися мовним центром великого хоппера. Втім я одразу ж забув про це, коли він сказав: «У нас проблема».

Я призупинив свій перегляд, щоб подивився розділ, який він щойно виділив. Він був від безпілотника, захованого всередині.

Візуальне зображення було розмитим зображенням зігнутої опори, але звук був чітким: «Ви знали, що ми їдемо, тому я припускаю, що у вас є спосіб спостерігати за нами, поки ми тут». Голос говорив стандартним лексиконом з плоским акцентом. «Ми знищили ваш маяк. Запишіть ці координати…» — голос промовив набір цифр довготи та широти, які маленький хоппер для мене негайно написав цифрами, як і відмітку часу. «Прилітайте у вказаний час, і ми можемо прийти до певної домовленості. Це не повинно закінчуватися насильством. Ми будемо раді виплатити вам стільки, скільки ви захочете, звісно в розумних межах».

Більше нічого не було, кроки згасли, і двері зачинилися.

Гауратін, Пін-Лі та Ратті почали говорити одночасно. Менса сказала: «Тихо». Вони замовкли. «SecUnit, ваша думка».

На щастя, зараз у мене було кілька. До того моменту, коли ми завантажили інфу з безпілотників, моя думка була переважно «Ох, бля». Я сказав: «Вони нічого не втрачають. Якщо ми прийдемо на це побачення, вони можуть вбити нас і перестати турбуватися. Якщо ми цього не зробимо, вони мають час до кінця дати місії розшукати нас».

Гауратін ще раз переглянув відео посадки. Він сказав: «Ще одна ознака того, що це не компанія. Вони, очевидно, не хочуть шукати нас до кінця дати місії».

Я сказав: «Я казав вам, що це не Компанія».

Менса перервала Гауратіна, перш ніж той зміг відповісти. «Вони думають, що ми знаємо, чому вони тут, і чому вони це роблять».

— Вони помиляються, — розчаровано сказав Ратті.

Лоб Менси нахмурився, коли вона розбирала проблему з іншої точки зору. «Але чому вони так вважають? Мабуть тому, що знають, що ми поїхали в один з заборонених районів. Це означає, що зібрані там дані мають дати нам відповідь».

Пін-Лі кивнула. — Тому вони думають, що, можливо, ми вже все знаємо.

1 ... 21 22 23 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Усі системи червоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Усі системи червоні"