Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Невинна й небезпечна, Ольга Обська 📚 - Українською

Читати книгу - "Невинна й небезпечна, Ольга Обська"

499
0
15.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Невинна й небезпечна" автора Ольга Обська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 117
Перейти на сторінку:
Розділ 17. Зовсім не схожі

— Себастін терпіти не може поверхневих і легковажних дівчат. Нестриманих, розпещених, надмірно емоційних, — Арабель ділилася з Амалією інформацією про вподобання брата, одночасно досліджуючи шафу з одягом. — Такі от веселі та кокетливі — це до Маркеля. Якби причарувати треба було його, то тут у тебе було б мало шансів. Але Себастін — зовсім інша справа. Я іноді дивуюся, наскільки різні у мене братики. Себастіну подобаються серйозні та цілеспрямовані. А це все в тобі є. Єдиний твій недолік, який одразу впадає у вічі — ти надто юна. Тобі ж вже є вісімнадцять?

— Мені дев'ятнадцять, — Амалія теж підійшла до шафи.

— А на вигляд — максимум шістнадцять. Це треба виправити. Чоловіки чомусь впевнені, що юність рівнозначна дурості. І хоч ми з тобою знаємо, що це не так, але не даватимемо їм приводу для сумнівів, — принцеса подивилася пустотливо. — Я розуміюся на тому, як стати трохи дорослішою.

Вона дістала з шафи одну з обнов, нещодавно придбаних у пані Боніто — строгу елегантну темно-зелену сукню, ліф та рукави якої були прикрашені вишуканим мереживом.

— Оксамит додасть тобі солідності, — приклавши плаття до Амалії, запевнила Арабель. — Але основне — це не сукня, а зачіска. Жодних стрічок. Волосся потрібно буде підняти нагору і укласти, як у дорослих жінок. Я сама цим займуся, — принцеса блиснула задоволеною усмішкою.

  Амалія відчувала незручність через те, що Її Високість приділяє їй стільки уваги. Але принцеса була така безпосередня, пряма і проста, ніби подруга з пансіону, що Амалія не могла опиратися її витівці. І хоч чудово розуміла — жодна сукня та жодна зачіска не зможуть викликати інтерес наслідного принца до дівчини з глибинки, але їй передався авантюрний настрій Арабель.

Зусилля принцеси не були марними. Амалія не впізнала себе у дзеркалі. Вона справді стала виглядати на кілька років старшою. Доросла солідна дама. Аби ще навчитися не червоніти з кожного незначного приводу. Адже Амалія запоєм читала не лише наукові праці, а й романи про кохання, і з них знала, що рум'янець, що мимоволі спалахує, видає недосвідченість, дозволяє будь-кому здогадатися про всі думки і почуття.

— Запам'ятай, — дала останні настанови принцеса. — Себастін любить розумних дівчат. Розкажи йому щось із того, що вичитала у своїх книгах, — вона кивнула на стопку фоліантів, які Маркель вручив сьогодні Амалії для вивчення.

Найтовстіший том навіть у руках покрутила:

— Кораблебудування?! Як ти це читаєш? Я заснула б на першій сторінці, — вона засміялася: — Ні, ти безперечно сподобаєшся Себастіну.

Церемоніймейстер прийшов провести Амалію до кабінету принца, але Арабель відіслала його геть:

— Іди, Боніфасе, я сама познайомлю брата з нашою гостею.

Той ввічливо вклонився і вийшов.

Амалія відчула вдячність. У товаристві принцеси їй буде легше пережити хвилюючу процедуру. Але довго радіти не судилося. Щойно вони вийшли з покоїв, зіткнулися з Маркелем, що йшов назустріч.

— Себастін висловив бажання познайомитися з нашою гостею. Я проведу її до його кабінету, — сказав він сестрі і перевів погляд на Амалію.

І від цього його уважного вивчаючого погляду, в якому, здається, промайнуло невдоволення, Амалія миттєво спалахнула. Вона одразу трохи розгнівалася на Маркеля. Навіщо він з'явився? Але набагато більше на себе. За те, що не в змозі впоратися зі своїм рум'янцем, через що всі і сприймають її, вже дорослу дівчину, як дитину.

— А ми, по-твоєму, куди прямуємо? — глузливо подивилася на брата Арабель. — Саме до Себастіна. І як бачиш, у Амалії вже є супровід, але можеш приєднатися.

Глузливий тон принцеси Маркеля не збентежив — він приєднався. Але, на відміну від сестри, веселим не виглядав. Навпаки — роздратованим.

— А ви, я бачу, підготувалися. Бажаєте сподобатися Себастіну?

І хоча запитання було адресоване Амалії, відповіла на нього Арабель:

— Звісно, хоче. І вона має всі шанси, ти так не вважаєш?

— Не вважаю, — різко відповів Маркель. — Амалія надто наївна та боязка для світського столичного життя.

— Це тобі не подобаються боязкі, — хихикнула Арабель. — Активних подавай. А Себастін інший. Та й, взагалі, по-твоєму, краще, якщо братик захопиться кимось на кшталт доньки пані Жільберт?

Напевно, Амалія справді не створена для світського столичного життя. Ця розмова про неї при ній остаточно увігнала її в сум’яття. Досвідчена світська дама на її місці посміхалася б і вставляла єхидні репліки, Амалії ж постійно хотілося втекти.

Перед кабінетом Себастіна вона абияк перевела подих і увійшла слідом за проводжатими. Увага одразу зосередилася на господарі цього просторого строгого кабінету, який піднявся їм назустріч з-за столу. Арабель уже встигла продзижчати повні вуха щодо того, які у братів різні характери, і Амалія була готова до того, що і зовні вони теж зовсім несхожі. Хіба що зростом. Але Себастін виглядав аристократичніше — трохи стрункіше. Обличчя старшого принца, кожна риса — ніс із легкою горбинкою, трохи гостре підборіддя, складки, що не за віком залягли на лобі — уособлювали мудрість.

Погляд Себастіна не жалив, не пригнічував, був стриманим і доброзичливим, як у чоловіка пані Елісон, який викладав у пансіоні природознавство. І зовсім не був таким пронизливим і бентежним, як у Маркеля. На диво, Амалія спокійно витримала цей погляд. У неї не виникло бажання втекти чи потупити очі.

— Знайомся, Себастіне, це і є наша гостя, вихованка Шерстонського пансіону, пані Амалія, — представила Арабель.

— Доброго дня, Ваша Високосте, — озвалася Амалія. Голос майже не тремтів.

— Я бачу, ви вже встигли завоювати симпатії моїх брата та сестри, — Себастін м'яко усміхнувся. — Я чекав, що супроводжуватиме вас до мене церемоніймейстер. Зізнаюся, здивований таким ескортом.

— У неї є ще багато чого, чим тебе здивувати, братику, — весело прощебетала Арабель. — Тобі тільки варто з нею познайомитися ближче.

— Не сумніваюся, — запевнив Себастін сестру. — У мене є півгодини вільного часу. Не хочете прогулятися зі мною в зимовому саду? — звернувся до Амалії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невинна й небезпечна, Ольга Обська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Невинна й небезпечна, Ольга Обська"