Читати книгу - "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"

— Чернишевський, тобі яке діло? — підхопившись, Марго струсила з ніг сухі травинки. — Ти стільки часу був чорти де, а тепер з’являєшся і намагаєшся мене переконати, що я живу неправильно. Не забагато на себе береш?

— Рито, я не кажу, що ти живеш неправильно! — підскочивши слідом, спалахнув чоловік. — Я хочу допомогти тобі розібратися, з ким ти живеш і як! Щоби ти зрозуміла, нарешті, для чого потрібна своєму Рощину!

— А ти звідки знаєш, що я цього хочу? — ставши в позу, з викликом вигукнула Одинцова. — Між іншим, мені непогано жилося до твоєї появи! Навіщо лізеш? Вважаєш, що, зв’язуючись із Кирилом, робиш комусь краще? Ти робиш гірше собі!

— Ритко, та послухай мене! — наганяючи дівчину, коли та кинулася до коняки з наміром втекти. Хапаючи за зап’ястя, спробував зупинити, — В тобі говорить образа. Але я прошу тебе подумати та тверезо оцінити ситуацію. Ти не дурна. Невже жодного разу за час, доки живеш із Рощиним, не помічала за ним чогось дивного?

— Олегу, досить говорити загадками. Хочеш щось сказати — говори! Що я мушу помітити? Я прекрасно знаю, що Кирило не ангел, але не потрібно налаштовувати мене проти нього! Якщо вважаєш, що подібний спосіб допоможе швидше просунутися в бізнесі, смію засмутити — не допоможе. Кирило з’їсть тебе й не захлинеться. Навіть без мене! У нього свої методи. І хочу попередити: здається, він уже пустив їх в обіг. З дня на день у нього буде повне досьє на тебе, і тоді подивимося, хто і про кого чого не знає!

— Ось і відповіла на питання, — з посмішкою помітив Чернишевський. — Залишилося зробити правильні висновки.

— Слухай, чого ти хочеш? — прикривши повіки, втомлено простягла Марго.

Розбиратися в словах Олега, які походили на головоломки, була не в змозі, але ще сподівалася отримати вичерпне пояснення.

— Я вже сказав, що хочу тобі допомогти.

— Дідько, Чернишевський, де ти був зі своєю допомогою, коли я сиділа в ув’язненні в мерзенній Інанні [1]? — слова самі злітали з губ. Маргарита зривалася. Трохи пізніше не раз пошкодує про сказане, але зараз несила була замовкнути: — Коли мене підкладали під кожного зустрічного товстосума, готового вивалити кругленьку суму? Коли мене… коли я… — хапала повітря, як викинута на берег риба. На очі навернулися сльози й дівчина, струснувши головою, сіпнулася, намагаючись звільнити руку: — Відпусти мене!

Користуючись шоком Олега, вирвалася та заплигнула на Пристрасть, що мирно щипала травичку. Пуститися навскач не встигла, бо реакція Чернишевського була блискавичною — вибіг уперед коняки, перехопив вуздечки та, утримуючи, заговорив:

— Вибач, що тоді не зміг допомогти тобі, не знайшов способу та можливості. Та молю про одне — дай мені шанс, Рито. Не виправити. На жаль, за всього бажання, у мене немає влади повернути час назад, але дай шанс допомогти тобі забути про той кошмар.

— Олегу, це не той випадок, коли можливо забути, — заперечила Маргарита, закусивши губу.

— І все-таки не поспішай із відповіддю, — відступаючи та даючи можливість піти, Чернишевський наостанок вигукнув: — Якщо наважишся, я буду чекати тебе в цьому місці в цей самий час протягом тижня!

Відчаю і благання, що викарбувалися на обличчі чоловіка, Маргарита не бачила. Не чула, як Чернишевський, ледь вона зникла в лісовій гущавині, витяг із кишені мобільний і, набравши потрібний номер, холоднокровно промовив:

— Рощин клюнув. Зроби так, щоби він дізнався те, що повинен знати, — відключившись, чоловік поглянув на густу хмару пилу, що залишився від дівчини та пробурмотів: — Рита-Рита, Маргарита, вона ж Грета, Королева, Марго й моя Перлина. Але хай там як, не дивлячись на незворушну браваду, ти все та сама Ритка…

Одинцова стрімголов мчала в напрямку маєтку. Голова була повна хаосу з думок і почутих від Олега слів. Очі застеляло сльозами, тими самими, які свого часу були неймовірною розкішшю. І картинки з минулого, одна за одною. Ті самі, які зробили Маргариту собою. Які проклали шлях метаморфоз її життя, перетворюючи з юної наївної Ритки у відчужену від реальності та ображену на весь світ Грету…

[1] — Інанна — у шумерської міфології богиня родючості, любові й воєн. Одночасно шанувалася, як богиня неба й зірки сходу — планети Венери.