Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Раптом Дайюй обдало жаром. Вона підійшла до дзеркала, відслонила парчеву занавіску й побачила: щоки її порожевіли, як квітка персика. Дайюй і не підозрювала, що це початок смертельної хвороби!

Вона відійшла від дзеркала, знову лягла в постіль. З голови не йшла думка про хусточки.

Але про це мова далі.

Коли Сіжень прийшла до Баочай, тієї вдома не виявилося, вона пішла провідати свою матір. Сіжень вважала незручним повертатися з порожніми руками й вирішила її дочекатися.

Уже настав вечір, а Баочай усе не поверталася.

Треба сказати: Баочай, яка добре знала Сюе Паня, і сама думала, що це за його намовою хтось оббрехав Баоюя. А після розмови із Сіжень утвердилась у своїх підозрах. Але Сіжень розповіла тільки те, що чула від Бейміна, а той, у свою чергу, просто робив припущення, оскільки точно нічого не знав. Історія ця, що передавалася з уст в уста, була не чим іншим, як вигадкою. Що ж до Сюе Паня, то підозри впали на нього лише тому, що він уважався джиґуном. Цього разу він був ні при чому.

Повернувшись додому, він привітався з матір’ю і, як нічого не було, запитав Баочай:

— Ти не знаєш, сестро, за що покарали Баоюя?

Тітонька Сюе дуже страждала через те, що сталось і, обурена запитанням сина, процідила крізь зуби:

— Безсовісний негідник! Сам усе підстроїв, а тепер запитуєш?

— Я?! Що я підстроїв?! — скипів Сюе Пань.

— Ще прикидається, начебто нічого не знає! — не вгамовувалася тітонька. — Усі кажуть, що це справа твоїх рук!

— А якщо скажуть, що я вбив людину, ви теж повірите? — закричав Сюе Пань.

— Заспокойся, — мовила тітонька Сюе, — навіть твоїй сестрі це відомо! Наклепу ми на тебе не зводитимемо!

— Не галасуйте ви, — заходилась їх урезонювати Баочай, — рано чи пізно з’ясується, де чорне, де біле!

І вона суворо звернулася до Сюе Паня:

— Нехай навіть ти у всьому винуватий, справа минула, і нема чого кип’ятитись. Єдине, про що тебе прошу, — не пияч і не лізь у чужі справи! Адже п’єш аби з ким. Дотепер якось обходилось. Але ж може статися нещастя! І тоді всі вважатимуть винуватим тебе, якщо навіть це неправда! І я теж! Що тоді говорити про інших!

Сюе Пань відзначався нестриманістю й усе говорив навпростець. Тому у відповідь на докори матері й сестри він закричав, підхопившись із місця:

— Я зуби виб’ю тому, хто звів на мене наклеп! Комусь знадобилося вислужитися перед Цзя Чженом, і скінчилося тим, що Цзя Чжен побив Баоюя! Але Баоюй не Всевишній! Так чому б батькові його не відлупцювати? А тут, бачте, весь дім догори ногами. Якось чоловік моєї тітки стукнув Баоюя, так стара пані заявила, що це через Цзя Чженя, і вилаяла його. А зараз винуватим я виявився... Але мені тепер однаково! Уб’ю його, та й по всьому! Принаймні буду вважати, що прожив життя не дарма!

Він висмикнув дверний засув і кинувся до виходу.

— Негідник!