Читати книгу - "Українське письменство"

Пангей — гора в Македонії. Люд войовничого Реза — фракійці. Рез — союзник троянців у Троянській війні, що явився з своїми сліпучо-білими кіньми рятувати город.

Тенар — нині Матапан, мис на півдні Балканського півострова. Одна з його печер уважалася за війстя до аду, за неситу «пащу Плутона».

Ереб, Тартар, Орк — різні означення підземного царства, перші — грецького, останнє — латинського походження.

Аверн — озеро в Кампанії на північ од Кум, вважалося одним із вступів до пекла.

Філомела — соловей, по імені міфічної царівни, що, спасаючись од переслідувань братових, ублагала богів перетворити її на пташку.

Танаїд — Дон, Рифей — Урал.

Українською мовою оповідання про Орфея та Евридику перекладав Й. Шухевич.

Один з ліричних одбігів Верґілієвої поеми, присвячений римським настроям по смерті Цезаря.

Вірш, характерний для ранніх настроїв Горація. Події 44—43 рр. (убивство Цезаря, другий тріумвірат, цезаріанський терор проти всіх впливових людей республіканської партії, т. зв. проскрипції) застали поета в Афінах, де він закінчував свою освіту. Коли в Афіни прибув Брут, Горацій, подібно до більшості молодих римлян, вписався до республіканської армії, а в жовтні 42 р. уже бився під Філіппами в Македонії, де розгромлено було всі головні сили республіканців. Вернувшися в Рим по амністії, він вступив на службу до квесторської канцелярії. На цей час і припадають його перші спроби писати латинською мовою (по-грецьки він писав трохи раніше).

XVI епод складено дуже скоро по переїзді Горація до Риму: його дата 41 р. перед Хр. Настрій еподу навіяний міжусобною боротьбою в стані цезаріанців, інтриґою родичів Антонія проти Октавіана (майбутнього Авґуста). Звідси ці пророкування про загибель Риму від варварів, що мають скористати хатню борню римлян (пор. монголів в «Скіфах» Блока), і ця проповідь еміґрації на острови щасливих (ad insulas fortunatas).

Літературна вартість еподу ослаблена надмірністю описових деталей та манірованою, надто вишуканою мовою, — «хибами, властивими молодому вікові». (Малеин, Золотой век, стор. 42).

Ні царське військо грізної Етрурїі. Мова про царя Порсену, що приходив воювати Рим після вигнання звідти царської династії Тарквініїв.

Зрадництво Алоброгів. Алоброги — ґалльське плем’я, приймали участь у змові Катіліни, 63 р. перед Хр.

Матинські шпилі. Матин — гора в Апулії, на півдні Італії. Пад — По.

Церерин дар — хліб.

Аргонавти — грецькі герої, що на кораблі Арго їздили на край світу, в Колхіду по золоте руно. Медея — дочка колхідського царя, що, закохавшися в провідника аргонавтів Ясона, допомогла йому те руно здобути. Коли Ясон покинув її, вона повбивала своїх дітей од нього, а сама перелетіла до Афін. В Афінах вона намовляла царя Егея убити сина Тезея і мусила, не досягнувши свого, вертатися до Колхіди.

Розмір: непарні рядки — гекзаметр, парні — ямбічний триметр. Схема:

Вірш заадресовано до Помпея Бара, бойового товариша Горацієвого з 43—42 р. На той час, як Горацій повернувся до Риму одразу, — його товариш ще довго провадив боротьбу проти імперії під началом Секста Помпея і амністію одержав тільки коло 30 р., після остаточної перемоги Октавіана (Авґуста).

Який це добрий бог вернув тебе, квірита. Добрий бог — натяк на Авґуста. Квірит — громадянин, тобто: хто повернув тебе повноправним громадянином…

Покинув я свій щит… Горацій з усмішкою згадує свої республіканські пригоди: він уже встиг пристосуватися до нового політичного порядку. Людина твереза і зрівноважена, чужа фанатизмові останніх республіканців і готова примиритися з утратою давніх прав політичних, він мав у собі «добрий ґрунт для вироблення нейтральних поглядів, що згладжували контрасти межи минулим і теперішнім». «В нього рано вивітрилось те, що мовою людей «поважних» зветься молодечими ілюзіями». (Гревс, Очерки рим. землевладения, ст. 70).

На початку 30-х рр. представлений Меценатові — найвірнішому й найдотепнішому з співробітників Авґуста, що протягом 10—15 років підготував громадську думку Риму до прийняття імперії, — Горацій непомітно втягується в його тонку, як мереживо, ідеологічну роботу. Вже коло 30 р. Горацій вітає тріумфи імперії, складаючи вірші на Актійську перемогу і здобуття Єгипту (Оди, І, 37).

Пушкін, що взагалі тонко відчував Горація і між іншим переклав його оду «До Помпея», не вірив словам римського поета про «нечесно кинутий щит». «Анакреон уверяет, — читаємо в чорновій редакції