Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

Він усміхнувся.

— Нам не варто розмовляти про такі речі, Кабсале. Ви — подвижник.

— Шаллан, ряди подвижників можна й покинути.

Вона відчула внутрішнє потрясіння. Він дивився на неї — твердо, незмигно. Вродливий, солодкоголосий, дотепний. «Це може дуже швидко зайти надто далеко», — подумалося їй.

— А от Джасна гадає, що ти підбиваєш до мене клинці, бо тобі впав у око її фабріал, — бовкнула Шаллан. І здригнулася. «Дуреписько! То це і є твоя відповідь чоловікові, котрий натякає, що готовий залишити службу Всемогутньому заради тебе?»

— Її Світлість Джасна дуже кмітлива, — сказав Кабсал, відрізаючи собі ще скибку хліба.

Дівчина закліпала очима:

— Тож… е-е… Тобто, вона має рацію?

— Вона має рацію та помиляється водночас, — відповів подвижник. — Моя конгрегація дуже й дуже хотіла б, щоб той Душезаклинач дістався їй. І я навіть збирався просити у вас допомоги.

— Але?..

— Але моє керівництво вирішило, що це просто жахлива ідея, — він скривився. — Вони гадають, що король Алеткару достатньо гнівливий, щоби піти заради цього війною на Харбрант. Душезаклиначі — не Сколкозбройці, однак можуть становити не меншу цінність, — подвижник похитав головою й відкусив від скибки. — Елгокар Холін має соромитися того, що цим фабріалом користується його сестра — і до того ж всує. Проте якби ми замислили викрасти його… Що ж, наслідки такого кроку дались би взнаки по всьому воринському Рошару.

— Справді? — запитала Шаллан, якій раптом стало зле.

Той кивнув:

— Більшість людей не задумується над цим. Я й сам був з-поміж їхнього числа. Королі правлять і ведуть війни за допомогою Сколків, проте армії забезпечуються Душезаклиначами. Ви маєте хоч якесь уявлення про те, скільки ліній постачання та допоміжного персоналу замінюють собою фабріали? Без них ведення війни практично неможливе. Щомісяця знадобились би сотні фургонів провізії!

— Гадаю… це становило б серйозну проблему, — Шаллан глибоко вдихнула. — Ці Душезаклиначі — я просто зачарована ними. Мене завжди цікавило: що ж то за відчуття, коли орудуєш такою штукою?

— Як і мене.

— То ви ніколи не користувалися фабріалом?

Кабсал похитав головою.

— У Харбранті їх немає.

«А й справді, — подумала вона. — Ну звичайно ж. От чому королю знадобилася Джасна — щоб допомогти онучці».

— А ви ніколи не чули, щоби хтось розповідав про це? — Шаллан зіщулилась від зухвалості свого запитання. А якщо воно його насторожить?

Але той лише неуважно кивнув.

— Таке тримають у таємниці.

— Серйозно? — перепитала дівчина, відчуваючи клубок у горлі.

Він зі змовницьким виглядом звів на неї очі.

— Насправді це не так і складно.

— Це… що?

— Чиста правда, — відказав той. — Я чув це від кількох подвижників. Душезаклиначі занадто оповиті туманом та оточені ритуалами. Їх тримають у таємниці й не використовують прилюдно. Проте істина полягає в тому, що там нема нічого складного. Просто надягаєте його, притискаєте до чого-небудь руку й торкаєтеся пальцем самоцвіту. Усе до примітивного просто.

— Але Джасна робить не так, — сказала вона, мабуть, аж надто незгідливо.

— Так, це збивало мене з пантелику, але, напевно, користуючись одним із них достатньо довго, ви зрештою вчитеся, як керувати ним ефективніше, — він похитав головою. — Не до душі мені ця таємниця, якою їх оповили. Надто вже від неї повіває знайомим містицизмом Ієрократії. Краще б нам не звертати на цю доріжку знову. І що би змінилося від того, якби люди дізналися, наскільки фабріали прості у використанні? Закони й дари Всемогутнього нерідко бувають простими.

Завершальну частину пояснень Шаллан практично не слухала. На жаль, скидалося на те, що Кабсал знав не більше за неї. Чи навіть менше. Вона ж бо пробувала якраз той метод, про який він розповідав, і це не спрацювало. Можливо, його знайомі подвижники брехали, щоб зберегти таємницю.

— Хай там що, — сказав Кабсал, — а ми, схоже, збилися на манівці. Ви запитували про викрадення фабріала, та в цьому сенсі можете заспокоїтись — я не збираюся ставити вас у таку ситуацію. Думати про це було з мого боку дурістю, і мені одразу ж заборонили навіть і пробувати. Натомість наказали піклуватися про вашу душу та дбати про те, щоб невір’я принцеси не розбестило й вас — ну, а за можливості намагатися навернути на шлях істинний і Джасну.

— Що ж, виконати останній пункт буде нелегко.

— Якось не замислювався над цим, — сухо відказав той.

Дівчина всміхнулася, хоча й не зовсім розуміла, як це сприймати.

— Бачу, я зіпсувала момент? Мить довірливості, еге ж?

— От і добре, — відказав той, обтрушуючи крихти з рук. — Я схильний забуватися, Шаллан. Й інколи підозрюю, що з мене такий само подвижник, як із вас — взірець благопристойності. Тож не хочу забагато на себе брати. Просто від ваших слів у мене голова йде обертом, і язик починає молоти все, що забажає.

— Отже…

— Отже, на сьогодні досить, — сказав Кабсал, здіймаючись на ноги. — Мені треба подумати.

Дівчина також підвелася, подаючи тому праву руку для допомоги: коли на тобі елегантна воринська сукня, встати — річ нелегка. Вони перебували в тій частині саду, де сланцекірка була не надто висока, тож щойно зіп’явшись на ноги, Шаллан помітила, що поблизу походжає сам король, бесідуючи зі ще не старим подвижником із вузьким і видовженим обличчям.

Вибираючись на пообідню прогулянку, монарх нерідко бродив садами. Вона помахала йому, але той її не помітив. Розмова з духовною особою цілковито поглинула його увагу. Обернувшись і забачивши короля, Кабсал пригнувся.

— Що таке? — запитала Шаллан.

— Король ретельно стежить за своїми подвижниками. Він та брат Іксіл гадають, що я зараз несу бібліографічний послух.

Та мимохіть усміхнулася:

— То ви знехтували сьогоднішнім уроком, щоб вибратися зі мною на пікнік?

— Так.

— А я гадала, що ви повинні зустрічатися зі мною, — мовила вона, схрещуючи руки на грудях. — Щоб уберегти мою душу.

— Так, але дехто з подвижників стривожений тим, що я трохи занадто цікавлюся вами.

— І ця тривога небезпідставна.

— Я зайду завтра, — сказав він, обережно визираючи з-понад живоплоту. — Якщо лише задля покарання мене на цілий день не засадять за індексацію, — тоді всміхнувся їй. — Якщо я вирішу залишити