Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Рівень предметів: 17

:

Слот: Гриф

:

Якість: Незвичайна

: +5

Праймеріз: +5 до інтелекту

: +13%

Опір магії: +13%

!

Ой, сказала я. Оновлення! Я кинула своє старе намисто в інвентар і насунула нове на шию. Це була проста конструкція, срібний ланцюжок, що підтримував велику скляну краплю сльози.

, 4 .

Обмін коштував мені очок Спритності, але отримати 4 інтелекту було більш ніж варто. Магічний опір також був вищим.

.

Я скинув арбалет в інвентар. Рейнджер, мабуть, упустив зброю. Не можу брехати, мені якось прикро через це. Але я не можу не думати, що якщо я залишу його тут, на землі, він колись з'явиться і вб'є мене цим. Диби.

, .

Війна – це пекло, сказав Френк. У всякому разі, це те, що я чую. Особисто я великий фанат воєн взагалі.

Я попрямував до виходу та лінії денного світла, яка позначала його, і почав працювати, коли чари закінчилися. Потім знову пролунав скрегіт.

.

Ще одна хвиля була на підході.

Розділ сьомий

,

Ну, не можу сказати, що це несподівано, сказав я.

,

Еге ж, сказав Френк. Як ваш привабливий, всемогутній, всезнаючий, але скромний провідник, я раджу вам не бути тут, коли вдаряється об стіну рідкого лайна.

.

Я примружив очі вперед, випробовуючи калібр відстані, яку мені ще треба було пройти. І це не здавалося багатообіцяючим.

Лінія денного світла була за сотні ярдів звідси, і хоча я був досить швидкий на ногах, та хвиля раніше рухалася дуже, дуже швидко.

.

Скрегіт поглибився позаду мене.

?

Яка ймовірність, що це мене вб'є?

М-м-м-м-м-м Низький, але я сповнений надії. Ви, ймовірно, не потонете, але вас може розбити в щось. Це було б смішно, чи не так?

.

Так, весело. Тому що я обов'язково хочу висадити вас у районі, який за двадцять хвилин буде затоплений людьми Тирана.

.

Хм. Я був би не проти розлучитися з тобою, але я не хочу, щоб мене кинули у воду дуду.

.

Я озирнувся назад через плече і помітив двадцятифутову стіну побілки, що пінилася до мене.

А з огляду на те, з якою силою текла вода, стіна невдовзі стала б вищою.

, .

Я не збирався встигати. Не пішки. Я відкрив свій інвентар, занесло до зупинки, потім вибрав свій човен і почав його викликати. Над моєю головою з'явилася лита планка.

Я по черзі дивився на закидну планку і хотів її вперед, оцінюючи хвилю темної води, що набігає, намагаючись запевнити себе, що у мене достатньо часу.

.

Але я справді не була впевнена.

.

Моє серце калатало в грудях, коли темна вода вирувала вперед, а мій литий брус наближався до фінішу.

Виклик завершився тим, що між мною і стіною води було близько тридцяти футів, тож я пірнув у човен, закріпився між двома лавками і тримався за життя.

Човен піднявся піді мною, і здавалося, що хвиля ось-ось переверне маленьке судно. Я пробрався в задній відсік, маючи намір зважити цей борт, щоб він не перекинувся.

Це спрацювало, хоча початковий сплеск змусив човен хитатися і розгойдуватися, а повітря було густим від піни та теплої води, що бризкала.

.

Поступово човен піднявся над початковою стіною і дрейфував назад на плавні, швидкі течії позаду неї. Ми стабілізувалися і набрали швидкість, і я не міг стриматися від сміху.

.

Нед.

? .

Що? — сказав я, все ще регочучи, як божевільний. Я не міг зрозуміти, що це дійсно спрацювало.

.

Можливо, ви захочете керувати човном, перш ніж розіб'єте нас обох у небуття.

, .

Я підвів очі, розширивши очі, коли човен кинувся прямо на одну з масивних кам'яних колон водоскиду.

.

Праворуч.

,

Я кинувся через човен, схопився обома руками за кермо і сильно смикнув його вліво.

Лівий борт човна небезпечно низько нахилився до бурхливих вод, але мені вдалося обвести нас навколо стовпа, маючи лише дюйми вільного простору.

.

Зрозумів, сказав я. Дякую.

.

Еге ж.

.

Я скерував човен між колонами і направив нас до лінії денного світла, яка вже стрімко наближалася. Сильні течії ускладнювали рульове управління, але між колонами було достатньо місця, щоб можна було регулювати.

Я затулив очі однією рукою, коли човен вимчав з водоскиду на сонячне світло за його межами. Вода несла нас на дивовижну відстань і врешті-решт стікала вниз по крутому схилу і впадала в широке озеро.

Переконавшись, що найгірше вже позаду, я встав і оглянув місцевість.

.

Корія маячила над нами і позаду, може, за милю, високі, звивисті шпилі оповитого туманом міста, що стирчали з туману. Столиця розташовувалася в гірському хребті, що обрамляв берегову лінію, а туманними річками між вершинами лився туман.

,

Незважаючи на відстань і туман, деякі церкви, про які Френк згадував раніше, було видно завдяки вітражам, які ловили світло і, здавалося, світилися ним, роблячи цілі кишені туману абсолютно сяючими.

,

І хоча я не бачив багато в місті, кілька деталей, які я міг виділити, вже змусили мене хвилюватися. Звідси важко було сказати напевно, але Корія виглядав набагато більш розвиненим, ніж Долина.

Напевно, варто зрушити з місця, сказав Френк.

?

Так. Я кинув погляд на бурхливі води. Сподіваюся, я відкинув усіх цим маленьким трюком, але якщо хтось інший змиється з водоскиду прямо зараз, нас не важко буде помітити. Як далеко ми знаходимося від того місця, куди нам потрібно йти?

Ми поруч. Це озеро межує з Обелісковим лісом.

,

Я направив човен до центру озера, бажаючи, щоб місто високо над головою якнайшвидше зникло з поля зору. Вода була темна, але нерухома, а вітер посилювався, що сприяло швидкому просуванню.

, : - ,

Високі сосни вишикувалися вздовж берега з обох боків, а саме озеро оживало рухом: риби стрибали й розривали воду, високі чаплі рубінового кольору, що пробиралися через мілини, і кілька великих, зловісних фігур, які, на щастя, здавалися задоволеними тим, що пливли по дну озера.

; .

Червона бейджик з іменем привернула мою увагу між двома особливо товстими стовбурами і наповнила мене страхом; Бути поміченим тут було останнім, що мені було потрібно.

.

Я його оглянув.

( 8 )

Засідка Пайнбелт (Звір 8-го рівня)

: 700/700

К.с.: 700/700

: 400/400

МП: 400/400

.

Я зітхнув з полегшенням. На перший погляд істота виглядала людиноподібною, але насправді це був мавпоподібний звір із зеленуватим хутром і такими великими іклами, що