Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Дивлюся, дівчатка вас полюбили.

Дівчаток відправив у казарму переодягатися і йти гуляти з молодшими на вулицю. Маїта, взяла мене під лікоть і притягнула до себе.

— Нейм я її тобі не віддам. Мені дуже потрібно з Ізабеллою поговорити. У мене перший раз так добре і весело урок пройшов. Може будеш викладати?

— Мені простіше вам розповісти.

— Гаразд. Як ти примудрилася вивчити 13 мов?

— Скільки? — здивувався директор.

— 13 мов. Афонська стала тринадцятою.

— Давно його вивчила?

— Ну мені для розмовної вистачило близько місяця. Тож виходить місяці чотири тому. Технічну по роботі, словниковий запас ще поповнюю. Там дуже багато нюансів.

— А так і не скажеш, і говориш без акценту. Гаразд, як ти змогла стільки мов вивчити.

— Знаєте Маїта, батько мене відвів для вивчення спільної мови суто з практичних цілей. А там мені сподобалося і далі пішло веселіше. Викладачка була цікава жінка, зараз уже не скажу хто вона за походженням, але це не важливо. Вона вчила нас тоді через ось такі як у вас схожі картки, — показала їй на картки з картинками, на них був предмет і підпис до нього. — Вона показувала картку, вимовляла як слово вимовлятися. Предмети вивчали для початку тільки ті, що оточували нас. Стілець, стіл, дошка, вікно і так далі. Іноді вона просто показувала предмет і називала його.

— Будувала у вас асоціації.

— А ми за нею повторювали. Потім вона називала предмет і просила знайти його в кімнаті та показати на нього, зазвичай це було щось невелике і заховане від нас. Усі уроки перетворювалися на захопливі ігри. Ми вже не стільки на слова і фрази звертали увагу, скільки на те, щоб пограти. А вона все більше і більше слів заміняла з рідної мови на ту, що ми вивчали. Іноді вона брала картки і ті слова, що не можна замінити картинками, замінювала зірочками. Але це вже коли ми розбирали побудову речення. І кожна картка означала слово і не важливо, що на ній зірочки чи предмети, чи істоти. Власне через це потім і з'явилося бажання вивчати інші мови. Пізніше, звісно, ігор ставало дедалі менше й менше, але той асоціативний ряд, що заклала тоді викладачка, мені пригадується досі. І від цього простіше запам'ятовувати нові мови. Вони немов би нанизуються вже на готовий каркас.

— Це нагадує кімнату пам'яті, яку стоять деякі люди. Теж усе пов'язано з асоціаціями, — сказав задумливо директор.

— Мені є над чим подумати. Так, а як мені поправити свою вимову?

— Так є ж багато відеоуроків, просто послухайте їх.

— Я то послухаю. Може, ти ще побудеш на кількох уроках? Приходь, діти на тебе добре реагують.

— Добре.

— Тоді завтра чекаю до 9, але краще приходь заздалегідь, хвилин на 10—15.

— Хм, а в суботу теж уроки?!

Маїта ляснула себе по лобі.

— Ні, вибач, забула, що завтра вихідний. Тоді в понеділок. А в мене буде час підготуватися і подумати, як зробити уроки цікавішими.