Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Хваліть і славте його повіки

86 Благословляйте Господа, духи й душі справедливих! Хваліть і славте його повіки.

87 Благословляйте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліть і славте його повіки.

88 Благословляйте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліть і славте його повіки, бо він нас визволив із шеолу і врятував з руки смерті і врятував нас з нутра печі, що палала вогнем.

89 Хваліть Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.

90 Благословляйте Господа, Бога богів, ви всі його шанувальники! Хваліть і славте його повіки, бо повіки його милосердя.

91 І тут цар Навуходоносор встав та з подивом запитав у своїх радників: Чи ж не трьох зв'язаних ми кинули до середини вогню? Ті відповіли цареві: Певне, царю!

92 Він сказав: Тож я бачу чотирьох людей незв'язаних, що ходять серед вогню, і шкоди їм ніякої, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!

93 Навуходоносор наблизився до печі та й сказав: Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Бога Всевишнього, вийдіть і підійдіть! Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з середини вогню.

94 І зібралися очільники і сатрапи, і підсатрапи, і цареві радники та й побачили, що вогонь не мав сили над їхніми тілами, і не обпалилося волосся їхньої голови, і їхній одяг не змінився, і запаху вогню не було від них.

95 Навуходоносор сказав: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав свого ангела і врятував своїх рабів, які сподівалися на нього. Вони не послухалися царського слова і дали свої тіла на вогонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, окрім Бога свого.

96 Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плем'я чи мови не належав, хто скаже щось зневажливе проти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, буде знищений він і все, що його, бо нема іншого бога, який би міг так врятувати.

97 Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго у Вавілонському краю.

98 Цар Навуходоносор всім народам, племенам і мовам, що живуть по всій землі: Хай мир вам буде завжди!

99 Хочу сповістити вам про знаки й чуда, які вчинив зі мною найвищий Бог.

100 Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його буде царство вічне, і влада його буде з роду в рід!

Даниїл 4

1 Я, Навуходоносор, що щасливо й безтурботно мешкав у палаці своєму.

2 Бачив я сон, і він настрашив мене, а думки та видіння, що прийшли до мене на ложі моєму збентежили мене.

3 І був даний від мене наказ привести перед мене всіх вавілонських мудреців, щоб вони мені розтлумачили той сон.

4 І прийшли чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, і вони не об'явили мені його тлумачення.

5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух святого Бога. І я розповів йому сон:

6 Валтасаре, головний чарівників, я знаю, що в тобі дух святого Бога і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його тлумачення.

7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив дуже велике дерево серед землі.

8 Це дерево стало велике та сильне і сягало до неба, і його видно було на всю землю.

9 Листя його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його гілках мешкали птахи небесні і з нього живилося кожне тіло.

10 Бачив я у видінні як зійшов з неба святий з Божої сторожі.

11 І він закричав: Зрубайте це дерево і повідрубуйте гілки його, і позривайте листя його, і розкидайте плоди його. Хай розійдеться з-під нього звірина і розлетяться птахи з гілок його!

12 Та залиште в землі пень з коренем, але в путах залізних та мідних, на зеленій польовій траві. І небесною росою хай він зрошується, а його пай зі звіриною на польовій траві.

13 Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.

14 Через постанову сторожі Божої це слово і справа святих ця річ, аж прийде до того, коли дізнаються живі, що над людським царством панує Всевишній і кому схоче, дає його та найменшого з людей ставить над ним.

15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, розтлумач його, бо всі мудреці мого царства не можуть об'явити мені тлумачення, а ти можеш, бо в тобі дух святого Бога.

16 Даниїл, що ім'я йому Валтасар збентежився на деякий час і власні думки страшили його. Тоді цар сказав: Валтасаре, хай не страшить тебе цей сон та його розв'язка! І Валтасар сказав: Мій пане, на ненависників би твоїх цей сон, а його розв'язка на твоїх ворогів!

17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне і сягало до неба, і що видно його на всю землю,

18 і листя його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, і під ним мешкала польова звірина, і на його гілках перебували птахи небесні,

19 то ти, царю, той, що став великий та потужний і твоя велич сягнула аж до небес, а панування твоє до кінця землі.

20 А що цар бачив святого з Божої сторожі, який сходив з небес сказав: Зрубайте це дерево і знищте його, тільки залиште в землі пенька з його коренем, але в путах залізних та мідних, на зеленій польовій траві і небесною росою хай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів.

21 То ось тлумачення, царю, і це постанова Всевишнього, що стосується мого пана царя:

22 Проженуть тебе від людей і з польовою звіриною буде життя твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки усвідомиш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче.

23 А що сказали залишити пень з коренем, твоє царство залишиться тобі, якщо ти визнаєш владу небесну.

24 Тому, царю, хай буде до вподоби моя порада тобі, віддали свої гріхи справедливістю, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій спокій і мир були довготривалими.

25 Усе це сталося з царем Навуходоносором.

26 В кінці дванадцяти місяців, проходячи царським палацом у Вавілоні.

27 Цар сказав: Чи ж це не величний Вавілон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?

28 Ще це слово було на вустах царських, коли з неба зійшов голос, щоб повідомити цареві Навуходоносорові: Це царство відходить від тебе!

29 І від людей тебе проженуть, і з польовою звіриною буде життя твоє, і тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не усвідомиш, що над людським царством панує Всевишній і дає його тому, кому хоче.

30 Тієї миті виконалося це слово над Навуходоносором, і прогнали його від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, і його волосся стало, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.

31 А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, і Вічно Живого хвалив я та славив, що його панування, панування вічне, а царство його з покоління в покоління.

32 А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і він робить все зі своєї волі серед небесного війська та мешканців землі, і нема нікого, хто противився б його руці та й сказав би йому: Що ти робиш?

33 Того часу повернувся мій розум до мене і я повернувся до слави царства свого, і ясність моя повернулася до мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і був звеличений.

34 Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі справи його то правда, а дорога його є правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, він може понизити.

Даниїл 5

1 Цар Валтасар справив великий бенкет для тисячі своїх вельмож, і пив вино з ними.

2 Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор з храму, що в Єрусалимі, щоб з нього пили цар та вельможі його, його жінки та його наложниці.

3 Тоді принесли золотий посуд, що винесли з храму божої оселі, що в Єрусалимі, і пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці.

4 Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідних, залізних, дерев'яних та кам'яних.

5 Аж ось тієї миті з'явилися пальці людської руки, і писали навпроти свічника на стіні царського палацу, і цар бачив обрис руки, що писала.

6 Тоді змінилося обличчя царя, і думки його настрашили його, ослабли суглоби крижів його, і затряслися коліна його.

7 Цар голосно наказав привести заклиначів, халдеїв та віщунів. І цар сказав вавілонським мудрецям: Кожен, хто прочитає це писання й об'явить мені його тлумачення, той буде одягатися в пурпур, і буде носити золотого ланцюга на своїй шиї, і буде панувати третім у царстві.

8 Тоді прийшли всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об'явити цареві його тлумачення.

9 Тоді цар Валтасар дуже налякався і обличчя його стало блідим, і його вельможі були безпорадні.

10 На слова царя та вельмож його ввійшла до бенкетної зали цариця. І сказала вона: Царю, живи повік! Хай не страшать тебе думки твої, а обличчя твоє хай не блідне!

11 Є в твоєму царстві чоловік, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилася ясність, розум і мудрість, рівна мудрості богів. І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його головним чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів,

12 бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім'я Валтасар, знаходився надмірний дух, і знання та розум тлумачити сни, і відгадувати загадки та розплутувати вузли. Хай буде покликаний тепер Даниїл, і хай він розтлумачить!

13 Того часу Даниїл був приведений перед царя. І цар запитав Даниїла: Чи ти той Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї?

14 І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум, і надмірна мудрість.

15 Ось були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розповіли мені його тлумачення, та не змогли вони розтлумачити цієї речі.

16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'язувати невідоме, і розплутувати вузли. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писання, і розповісти мені його тлумачення, то одягнеш пурпур, і золотий ланцюг носитимеш на своїй шиї, і будеш панувати третім у царстві.

17 Тоді Даниїл відповів цареві: Твої дари хай будуть тобі, а подарунки свої давай іншим.