Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

Кляйн більше нічого не сказав, озирнувшись і запитавши: «Чи є щось, з чим вам потрібна допомога?» Або у вас є якісь бажання, які ви хотіли б виконати? Сподіваюся, я зможу надати вам трохи сил.

.

Батько Велч озирнувся і гірко посміхнувся.

?

Чи можете ви допустити, щоб усі мертві тут знову встали?

=

Це не неможливо, але вони будуть відрізнятися від того, що ви маєте на увазі, Кляйн зітхнув і похитав головою.

? .

Тоді чи можете ви дозволити константі повернутися до початкового стану? — з гіркою посмішкою запитав батько Велч.

=

Не чекаючи відповіді Кляйна, він зітхнув і продовжив: «Не потрібно надавати ніякої допомоги». Я сам можу досягти того, що можливо. Якщо це неможливо, то я можу тільки молитися божествам.

,

Поки він говорив, банкір пройшов повз Кляйна і підійшов до надгробка свого сина. Він нахилився і поклав букет білих квітів.

=

Кляйн подивився на спину і пробурмотів сам до себе: «Я постараюся зробити все, що в моїх силах».

=

Після цього він розвернувся і пішов з кладовища.

=

, в барі зі стилем, що нагадував стилі попереднього століття.

. - .

Чоловік, одягнений у товсту куртку, ніс пиво і підійшов до дерев'яної дошки біля барної стійки. Він намагався знайти підробіток за наклеєними на нього оголошеннями.

,

Раптом він побачив дивну місію

.

Я репортер. Я хочу зібрати всілякі історії від різних людей. Найкраще, якщо ви особисто відчули це на собі. Винагорода, яку я можу надати, полягає в тому, щоб задовольнити ваше бажання безкоштовно відремонтувати та відбудувати свій будинок. У мене достатньо ресурсів у цьому аспекті.

.

Мерлін Гермес.

. =

Чоловік підсвідомо насупився. Він вважав, що це прохання було надто дивним, ніби це розіграш.

? .

Чи можете ви прочитати слова на ньому? Худорлявий чоловік, який сидів біля дерев'яної дошки, скористався нагодою і запитав.

. =

Мало хто з відвідувачів цього бару був грамотним. Навіть якщо вони хотіли знайти роботу або прийняти відповідні замовлення, більшість людей не могли зрозуміти оголошень на дерев'яній дошці, а бармен міг запам'ятати лише тих небагатьох, у яких найвища зарплата.

-.

В результаті цього становища худий, немічний чоловік покладався на поширені лоенські терміни, які він вивчив у безкоштовних школах, щоб дати відповідне тлумачення за чверть пенса.

.

Так він заробляв на життя.

= , ?

Чоловік похитав головою, показуючи, що розуміє Лоенезе. Він вказав на прохання Мерліна Гермеса і сказав: «Це реально?

. = =

Це так. Той репортер сидить у тому кутку, у дуже високому капелюсі. Худий, немічний чоловік з ентузіазмом вказав йому правильний напрямок.

.

Репортер пообіцяв йому по чверті пенса за кожну людину, яку він представить.

. =

Чоловік з пивом у руках замовк. Повагавшись цілих десять секунд, він підійшов до кута і знайшов репортера на ім'я Мерлін Гермес.

? .

Ви дійсно допоможете мені відбудувати мій будинок? — стурбовано спитав він.

=

Кляйн вказав на документи на маленькому круглому столі і сказав: "Ми можемо підписати контракт".

. = =

У цьому немає потреби. Навіть якщо ви надасте деякі матеріали, я все одно буду дуже задоволений. Чоловік сів навпроти Кляйна і досить обережно сказав: «У мене не дуже зворушлива історія».

Поки це досить реально. Кляйн злегка підбадьорливо кивнув.

.

Чоловік опустив очі і втупився поглядом у стіл.

, ,

Я корінний житель Константа, і раніше у мене була пристойна робота. Я купив будинок з терасою на вулиці Лоутайд. Згодом почалася війна. Мій будинок перетворився на руїни під час одного з бомбардувань. Мій старший син, дитина, яка щойно вступила до початкової школи, була похована всередині

. -

Нам нічого не залишалося, як винайняти кімнату з двома спальнями, поки фейсаки не зайняли Констант. Вони відтягли мою дружину, і вона так і не повернулася

=

Деякий час тому хтось попросив мене впізнати її труп. Я навіть не впізнав її. Вона так згнила, що трупом її навіть не назвеш. Однак у кишенях її одягу все ще лежав наш старий рахунок за воду

= . =

Коли вона ще була в орендованій квартирі, вона завжди сумувала за нашим домом. Так само і з моєю молодшою донькою. Зараз у мене не так багато грошей і я ледве можу утримувати своє життя, але я хочу потроху відбудовувати цей будинок.

= . ,

Чесно кажучи, я не люблю розповідати іншим про своє нещастя. Я краще промовчу. Але якщо я дійсно зможу отримати допомогу у відбудові, то я зможу

. ,

Кляйн тримав ручку і папір і вдавав, що записує їх. Він м'яко кивнув і сказав: "Твоє бажання здійсниться". Чекайте мене завтра перед руїнами цього будинку на Лоутайд-стріт.

, - .

При цьому він пересунув купюру в один солі.

Це для ваших напоїв. Моє частування.

Очі чоловіка заблищали. Він начебто хотів від неї відмовитися, але врешті-решт все одно взяв записку.

.

Наступного дня, віддавши молодшу доньку до церковної школи, він пішов знайомою стежкою до знайомої вулиці Лоутайд і побачив той знайомий будинок.

= =

Його димар, вікна, двері та бур'яни на стінах анітрохи не змінилися. Він був таким знайомим, ніби його прекрасна власниця відчиняла двері в наступну секунду і виводила двох дітей, щоб привітати батька.

=

Чоловік був приголомшений, не в змозі повірити, що це реально.

.

Однак, навіть якщо це була ілюзія, він був готовий прийняти її.

=

Через кілька днів Кляйн, який виконав безліч подібних бажань, відчинив вікно готелю і клацнув пальцями в ранковому легкому тумані.

,

У районі міста з видом на Констант батько Велч прокинувся за звичкою через сни про померлого сина та сім'ю. Він вийшов на балкон, щоб подихати ранковим повітрям.

,

При світлі світанку він раптом побачив димарі і доменні печі, що нагадували ліс. Поряд з ними стояли високі будівлі.

=

Колишнє Константне місто постало перед ним, залите помаранчевим світлом світанку.

1298 -

Володар таємниць - Глава 1298 - Від'їзд

1298

Глава 1298 Від'їзд

=

Коли жителі Константа були приголомшені дивом, що стояло перед ними, Кляйн вже ніс свою валізу і покинув місто разом з Арродсом.

.

Наробивши такого величезного переполоху, він переживав, що Заратуль замкнеться на його місці, тому не наважився більше залишатися.

, -. = = = =

З його нинішнім рівнем і силою він не дуже боявся