Читати книгу - "Філософія: Навчальний посібник."

«Встановленим» автор називає право, яке є результатом свідомого законодавчого встановлення, на відміну від, напр., «звичаєвого права».

Лон Л. Фуллер. Анатомія права. – К.: Сфера, 1999. – С. 60.

Для студентів можуть бути корисними у цьому відношенні популярний у Великобританії навчальний посібник, який видано у російськомовному перекладі: Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс. - М., Издательский центр "Академия", 1996. - 284 с., а також американський підручник: Познер Р. Проблеми юриспруденції. - Харків: Акта, 2004. - 488 с.

Не виключено, що поняття «основної норми» могло бути запозичене Кельзеном у Е. Гуссерля. Див.; Гуссерль Э. Логические исследования // Гуссерль Э. Философия как строгая наука. – Новочеркасск, 1994. – С. 207.

Кельзен Г. Чисте Правознавство: з додатком: Проблема справедливості. – К.: Юніверс, 2004. – С. 218.

Див.: Харт Х. Л. А. Концепція права. – К.: Сфера, 1998. – С. 83–101.

Кистяковский Б. А. Философия и социология права. – СПб.: РХГИ, 1998. – С.196.

Ильин И. А. Понятия права и силы // Ильин И. А. Сочинения в двух томах. Том 1. Философия права. Нравственная философия. – М.: Московский философский фонд. Издательство «Медиум», 1993. – С. 19.

Ильин И. А. О сущности правосознания // Ильин И. А. Сочинения в двух томах. Том 1. Философия права. Нравственная философия. – М., 1993. – С. 85.)

Соловьев Э. Ю. Прошлое толкует нас. Очерки по истории философии и культуры. – М.: Политиздат, 1991. – С. 416.

Кистяковский Б. А. Философия и социология права. – СПб., 1998. – С. 190.

Від лат. impero - наказувати, imperatlvus - наказовий. Тут імператив значить веління, безумовна вимога.

Аристотель. Никомахова этика // Аристотель. Соч. в четырех томах. Т. 4. – М.: Мысль, 1983. – С. 160.

Тут слово “позитивний” походить від одного із значень латинського positivus - умовний, довільний. Оскільки людський закон встановлюється довільно, то він не є таким фундаментальним, як природний.

Див.: Харт Х. Л. А. Концепція права. – К., 1998. – С. 186–187.

«З людьми, як істотами розумними, поводься як з рівними... Ніхто не може завадити тобі жити згідно розуму твоєї природи і ніщо не діється всупереч розуму загальної природи!» Марк Аврелий. Наедине с собой // Римские стоики: Сенека, Эпиктет, Марк Аврелий. – М.: Республика, 1995. – С. 308, 313.

Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М.: Гнозис, 1994. – С. 50.

Тихолаз А. Г. Геракліт. Навчальний посібник з давньогрецької філософії. – К., 1995. – С. 129.

Софокл. Драмы. – М.: Наука, 1990. – С. 138.

Платон. Сочинения в трех томах. Том 1. – М.: Мысль, 1968. – С. 223.

Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. – М., 1994. – С. 52.

Див.: Циппеліус Р. Філософія права. – К.: Тандем, 2000. – С. 49–75.

Творения блаженного Августина еп. Иппонийского. Часть 3. О граде божием. Книги 1–7. – К., 1907. – С. 183.

Аристотель. Никомахова этика // Аристотель. Соч. в четырех томах. Т.4. – М., 1983. – С. 150.

Див.: Штаерман Е. М. Римское право // Культура древнего Рима. В 2+х томах. Т. 1. – М.: Наука, 1985. – С. 210–248.