Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

=

З прицмокуванням паперова фігурка швидко потовщувалася і розширювалася, перш ніж полетіти в напівпрозорий вихор, утворений з ілюзорних таємничих символів поруч зі стільцем Дурня.

. =

Хоча Бернадетта вже перебралася на край первісного острова, і Кляйн вже не міг бачити ситуацію всередині мавзолею Чорного Імператора через молитовне світло. Однак він міг використовувати символ Дурня, який злився з фігурою Розелі, щоб певною мірою підтримувати зв'язок з Імператором.

,

Після того, як паперова фігурка пройшла через вихор, що повільно обертався, вона спустилася в тьмяний мавзолей, який мав невідоме джерело світла. Потім він перетворився на людину перед центральною платформою.

, - . = =

Чорне волосся і карі очі цієї людини були чимось схожі на Германа Горобця, але він не мав чітких рис обличчя. Лінії були недостатньо глибокими, а його пеленг був недостатньо холодним. Були певні відмінності і в рисах його обличчя. На його підборідді і животі була невелика кількість жиру, викликаного поблажливим суспільством. Це була оригінальна поява Кляйна в образі Чжоу Мінжуя, Чжоу Мінжуя, який тисячоліттями висів у замку Сефіра поруч із Розелле Хуан Тао Густавом.

Розелль не здивувалася його появі. Поклавши одну руку на підлокітник, він злегка нахилився вперед і сказав: «Ти тут».

Я тут. Кляйн нерозбірливо кивнув.

Вас тут не повинно бути. Розелль зітхнула.

Я вже тут. Кляйн дуже природно взяв участь у завершенні мему, населеного популярним китайським романом Гу Лун.

, [1]

Повністю підтвердивши походження хлопця, який стояв перед ним, Розелль повернувся до своєї звичайної сидячої пози, посміхаючись, сказавши: «Спочатку я планував запитати, звідки ви, щоб побачити, що є якась потреба в регіональній дискримінації[1], але після деяких роздумів у цьому немає потреби. Ми всі анахронізм, жалюгідні нещасні без дому.

, , ?

Не дочекавшись відповіді Кляйна, голос імператора затих, коли він запитав: «Ви знаєте правду про апокаліпсис?»

Так. Кляйн злегка кивнув.

, ?

Розелль продовжувала питати: «Ти знаєш, що це Земля?»

, .

Так, Кляйн відповів відверто.

, -.

Почувши це, Розелль самопринизливо засміялася.

Насправді ви дізналися про це так рано. Підтвердити це я наважився лише після того, як полетів на Місяць і побачив справжній вигляд цієї планети з висоти.

. = =

У цей момент імператор зітхнув і сказав: «Місяць химерний». Я явно відчував жах, але навіть не думав про можливість бути корумпованим. Потім я ставав все більш і більш екстремальним.

Щоправда, я час від часу отримувала певний рівень ясності від поглядів оточуючих людей, але в такому стані не наважувалася написати це в щоденнику. Я боялася розкрити таємниці і втратити свій останній шанс.

. 0 ‘ , ‘ . , ‘.

Врешті-решт я вирішив використати всю напрацювання, яку я зробив раніше, щоб перейти на шлях Чорного Імператора. Окрім апокаліпсису, що насувається, коли Послідовність 0 є єдиними, хто здатний захистити людей, яких «вони» хочуть захистити, «Вони» можуть сховати їх на інших планетах величезного Всесвіту та використовувати відповідну владу, щоб відновити порядок для виживання людей на безлюдних землях. Я також побачив надію врятуватися від корупції, використавши здатність Чорного Імператора «воскреснути».

0 -, . , 1 . =

До тих пір, поки я стану Чорним Імператором Послідовності 0 і буду по-справжньому вбитий після того, як стану напівбожевільним, у мене буде шанс воскреснути в мавзолеї або в астральному світі. Коли це станеться, до мене повернеться чиста Унікальність і три характеристики Послідовності 1 Потойбіччя. Я зовсім не буду заплямований і не буду стримувати неконтрольоване божевілля.

=

До речі, тоді я певною мірою користувався Вічним Палаючим Сонцем і Богом Пари та Машин.

Але жах Великих Старих набагато перевершив мою уяву. Моє відродження супроводжувалося новим життям у корупції: можливо, тільки Великі Старі можуть протистояти Великим Старим.

= .

Мені залишалося тільки припинити процес відродження і прожити таке ганебне існування в моєму останньому мавзолеї, щоб перешкодити Великому Старому використовувати моє тіло для народження в реальному світі. Це призвело б до руйнівної катастрофи.

. = ‘ .

Кляйн давно здогадувався про стан імператора Розелла, ґрунтуючись на тому, що він знав і що щойно сталося. Він анітрохи не здивувався, спокійно відповів: «Того, хто розбестив тебе, називають Богинею-Матір'ю Розпусти». «Вона» зачарувала багатьох віруючих як втілення Споконвічного Місяця.

.

Риси обличчя, що ледь помітно з'явилися на обличчі Розелі, відразу ж змінилися.

‘ .

Він замовк на кілька секунд, перш ніж сказати: «Я знаю Споконвічний Місяць», але я не знав, що справжнє почесне ім'я «Її» — Богиня-Мати Розпусти.

=

Тепер, коли я думаю про це, моє відкриття крику містера Дора про допомогу, можливо, не було випадковістю

= -

Почувши це, Кляйн стривожився. Він миттєво пригадав ситуації, що відбувалися за межами острова. У нього було якесь передчуття щодо того, що збирається сказати імператор Розелл.

.

Розелль засміялася і зітхнула.

.

Найбільшою проблемою в першій половині мого життя було те, що я була занадто самовпевненою. У мене завжди було відчуття, що я можу перезавантажити файл збереження та щось переробити. Я не приділив достатньо уваги деталям.

, ? = , , ‘

Тоді Грімм був розбещений дивними силами на цьому острові. Він повернувся сюди після смерті і знову знайшов нове життя. Хіба це не вплив Споконвічного Місяця? Після того, як я закінчив всілякі дослідження і зробив відповідні очищення, я відчув, що зі мною все гаразд. Але насправді в цей момент доля могла зазнати крихітних змін. Це призвело до того, що пізніше я зустрівся з містером Дором, і «Він» повільно спрямував мене на Місяць

‘ .

Не можна звинувачувати містера Двері. «Його» стан може бути гіршим за мій.

? .

Чи має на увазі Імператор, що він став мішенню Богині-Матері Розпусти в той момент, коли він відкрив цей примітивний острів? Кляйн зітхнув.

, ?

Хто б міг подумати, що проблема буде настільки серйозною?

2, . = ; .

До Послідовності 2 розуміння космосу і Великих Прадавніх призводило до жахливого зіпсуття. І без його розуміння не можна було б точно визначити, наскільки серйозна проблема або який клаптикове шиття знадобилося згодом, зіткнувшись з певними ситуаціями. Це змусило Розелля ставитися до цього примітивного острова як до своєї таємної бази; тим самим не інформуючи про існування, які мали право розуміти Зовнішні Божества, Великі Древні і Космос.

Саме так. Розелл, здавалося, був дуже задоволений тим, що припустився помилки, яку зробив би майже будь-хто.

.

Потім він сказав: