Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.) 📚 - Українською

Читати книгу - "Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)" автора Михайло Юрійович Відейко. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 230 231
Перейти на сторінку:
Велико Търново, 2000.

Редіна Є.Ф., Росохацький О. А. До вивчення гунських старожитностей Північно-Західного Причорномор’я // Археологія, 1994. — № 3. — С. 152–155.

Романчук А. И. Исследования Херсонеса-Херсона. Раскопки. Гипотезы. Проблемы. — Екатеринбург, 2007. — Часть 2. Византийский город.

Ростовцев М. И. Античная декоративная живопись на юге России. — Петроград, 1914.

Русанова И. П. Славянские древности VI–VII вв. — Москва, 1976

Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. — Москва: Наука, 1987.

Седов В. В. Восточные славяне VI–XIII вв. — Москва, 1982.

Седов В. В. Славяне в раннем средневековье. — Москва, 1995.

Симоненко А. В., Лобай Б. И. Сарматы Северо-Западного Причерноморья. — К., 1991.

Симоненко А. В. Сарматы в Таврии. — Киев, 1993.

Сміленко А. Т. Глодоські скарби. — Київ, 1965.

Соломоник Э. И., Домбровский О. И. О локализации страны Дори // Археологические исследования средневекового Крыма. — К., 1968.

Сон Н. А. Тира римского времени. — К., 1993.

Сорочан С. Б. Византийский Херсон. Очерки истории и культуры. — Харьков, 2005. — Ч. 1–2.

Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Жизнь и гибель Херсонеса. — Харьков, 2000.

Степи Евразии в эпоху средневековья. — Москва, 1981.

Сулимирский Т. Сарматы. — Москва, 2007.

Сухобоков О. В. Славяне Днепровского Левобережья. — Киев, 1975.

Сухобоков О. В. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя у VIII–IX ст. — Київ, 1992.

Сымонович, Э. А. 1964. Орнаментация черняховской керамики. Материалы и исследования по археологии СССР, 116, с. 270–361.

Терпиловский Р. В. Киевская и черняховская культуры. Проблема контактов // SP, 2000. — № 4. — С. 303–311.

Терпиловский Р. В. Славяне Поднепровья в первой половине I тысячелетия н.э. — Lublin, 2004.

Тимощук Б. О. Слов’яни Північної Буковини V–IX ст. — Київ, 1976.

Тимощук Б. А. Восточные славяне. От общины к городам. — Москва, 1995.

Толочко П. П. Древний Киев. — Киев, 1976.

Толочко П. П. Київ і Русь. — Київ, 2008.

Томпсон Э. А. Гунны. Грозные воины степей. — Москва, 2008.

Україна-Європа: Хронологія розвитку. З давніх часів до пізньої античності. — Київ, 2007.

Тортика А. А. Северо-Западная Хазария в контексте истории Восточной Европы. — Харьков, 2006. — С.262–293.

Щукин, М. Б. 1999. Феномен черняховской культуры эпохи Константина-Констанция, или что такое черняховская культура? Stratum plus, 4, с. 66–101.

Щукин М. Б. 2005 Готский путь: Готы, Рим и черняховская культура. — С.-Петербург.

Этнокультурная карта территории Украинской ССР в I тыс. н. э. — Киев, 1985.

Юренко C. П. Днепровское Лесостепное Левобережье в VII-VIII вв. — Киев, 1993.

Якобсон А. Л. Раннесредневековый Херсонес // МИА. — № 63. — 1959. — С.177–182.

Buko A. Archeologia Polski wczesnośredniowiecznej. — Warszawa, 2005.

B. Chropovsky Die Slaven. Historische, politische bnd kulturelle Entwicklung und Bedeutung. — Praga,1988

Hungarian Archaeology at the Turn of the Millenium. — Budapest, 2003.

Isztvanovits E., Kuksar V. Sarmatians through the eyes of strangers. The sarmatian warrior//International Connections of the Barbarians in the 1st — 5th centuries AD. — Muzeumi Euzetek(Asczod), 51. — 2001. — P.139–163.

Körösfői, Z. 2010. A marosszentanna-Csernyahov kultúra lelőhelyei a Nagy-Küküllő. Felső folyása mentén. Erdély és kapcsolatai a kora népvándorlás korában S. 95–160.

Littleton C.S., Malcor L.A. From Scythia to Camelot. — New York — London, 2000.

Schultze, E., Strocen’, B. 2008. Keramik mit ovalen Facetten. Eurasia antiqua, 2008, S. 267–332.

Rolle R., Gorelik M.V. Panzerreiter in der nirdpontisch-kaspischen Steppen // Золото степу. Археологія України. — Київ-Шлезвіг, 1991.

Sulimirski T. The Sarmatians. — New York: McGraw-Hill., 1970.

Werner J. Der Grabfund von Malaja Perescepina und Kuvrat, Kagan der Bulgaren. — Munchen, 1984.

Примітки 

[1] (Наум 3, 1–4).

[2] 1 вершок = 4,445 000 см.

[3] Про Хотівське городище, яке вони намагалися захопити ще у VII ст., див. «На північ від Скіфії», с. 24.

[4] Про це докладніше див. «Скіфо-перська війна», с. 30.

[5] Докладніше про це див. у підрозділі про похід 331 р. до н. е. македонського полководця «Ольвія проти Македонії (похід Зопіріона).

[6] Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской губернии (Приложение к XV тому «Древности»). Издание Императорского Московского Археологического Общества. — М.: Т-ия М. Г. Воганинова, 1895.

[7] Назва походить від швейцарського селища La Tène, де нова культура була відкрита. Водночас, ядром її формування вважаються землі на північному сході сучасної Франції.

[8] Rankin D. Celts and Classical world. London: Routledge, 1996. P. 5–6.

[9] Kruta V. Les Celtes de la première expansion historique // Les Celtes. Ed. S. Moscati. Paris: EDDL, 2001. P. 196.

[10] Collis J. The European Iron Age. London, New York: Routledge, 2003. P. 126.

[11] Котигорошко В. Верхнє Потисся в давнину. 1 000 000 років тому — Х сторіччя н. е. — Ужгород: Карпати, 2008. — С. 154.

[12] Kolniková E. Latenezeitlicher burgwall Gališ-Lovačka (Mukačevo) im lichte der münzfunde // Карпати в Давнину. Вип. 15. Ужгород, 2002. C. 99–113.

[13] Olędzki M. La Tene culture in the Upper Tisza Basin // Ethnographisch-archaologische Zeitschrift. 2000. Vol. 41, № 4. P. 507–530.

[14] Бруяко И. В. О событиях ІІІ в. до н. э. в Северо-Западном Причерноморье (четыре концепции кризиса) // Вестник древней истории. 1999. № 3. — С. 76–91.

[15] Falileyev A. Celtic Dacia. Personal names, place-names and ethnic names of Celtic origin in Dacia and Scythia Minor. Aberystwyth: CMCS, 2007. P. 7.

[16] Ніколаєв М. Хронологія декрету на честь Протогена на ґрунті синхронізації епонімного календаря Ольвії //Археологія, 2012. — № 1. — С. 29.

[17] Mac Congail B. Kingdoms of the forgotten. The Celtic expansion in South-Eastern Europe and Asia Minor — 4 rd -3rd centuries B. C. Plovdiv, 2008. P. 44–45.

[18] Див.: Щукин М. На рубеже эр: Опыт историко-археологической реконструкции политических событий III в. до н. э. — I в. н. э. в Восточной и Центральной Европе. — СПб. : Фарн, 1994; Еременко В. «Кельтская вуаль» и зарубинецкая культура. Опыт реконструкции этнополитических процессов III–I вв. до н. э. в Центральной и Восточной Европе. — СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1997.

[19] Саме такий термін — Κελτοσκύθαι, вживали Діодор Сіцилійський та Страбон стосовно найбільш диких, на їхню думку, північних варварів, які жили по сусідству зі скіфами. Докладніше про проблему кельто-скіфів та бастарнів див.: Казакевич Г. Східні кельти: культури, ідентичності, історіографічні конструкції. — К., Вінниця : Нілан-ЛТД, 2015. — С. 155–204.

[20] Sims-Williams P. Ancient Celtic place-names in Europe and Asia Minor / P. Sims-Williams. — Oxford, Boston: Blackwelll Publishing, 2006. P. 194–195.

[21] Пачкова С. Зарубинецкая культура и латенизированные культуры Европы. — К., 2006. — С. 12, 134, 216–223.

[22] Terpilovskij R. The Mutyn burial site from the turn of eras on the Seym river // Das Jastorf-Koncept und die vorrömische Eisenzeit im nördlichen Mitteleuropa / Eds. Brandt J., Rauchfuß B. Hamburg, 2014. S. 331–345.

[23] Тут і далі використано твори Геродота у перекладі А. О. Білецького.

[24] Див. «Золото Скіфії», с. 169.

[25] Скіфи не мали власної писемності, отже, і їхня мова до нас не дійшла. На основі згадок певних імен та скіфських слів у писемних джерелах інших народів, відомо, що ці номади говорили мовою східно-іранської гілки індоіранської мови індоєвропейської мовної родини.

[26] Див. «Поховальні звичаї скіфів», с. 122.

[27] Див. «Онуки Борисфена»,

1 ... 230 231
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)"