Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Ситуація просто жахлива. Я можу зрозуміти, чому мене не дивує його поведінка, бо він порнозірка, і що від нього ще чекати?.. Але чому я дозволяю керувати собою? Невже мені настільки хочеться сексу, що я здатна терпіти таке нахабство і перетин особистих кордонів?

– Відкрийте долоню, Софі, - владно повторив Шері. Він вже був без піджака, лише в сорочці і брюках, але все одно виглядав, як суровий начальник. Ось тільки зауваження були якісь неофіційні.

– Навіщо? 

– Щоб ви змастили себе, і іграшка легше ковзала. Хіба не зрозуміло?

Крістоф дійсно вважає, що я продовжу розпочате після того, як він мене застукав? Ще й говорить таким тоном, що хочеться в стіну втиснутися.

– Ні, ні, ні! Я вже не хочу. Точніше, я взагалі не хотіла, просто стало цікаво... Я...

– Як з вами складно, - роздратовано зітхнув Крістоф, наполегливо розгорнув мене обличчям до умивальника та дзеркала, і став позаду. Дідько. Ще трохи, і я зовсім не володітиму ситуацією. Він робить, що йому заманеться. – Віддайте мені.

– Що?

– Мені, - він вихопив іграшку з моїх рук, вичавив гель з пляшки на неї, і впевнено вставив долоню між моїх ніг, змушуючи розсунути їх в сторони. Бос холодний і злий, наче лікар на рутинному огляді.

Я покірно опустила погляд, відчуваючи сором, паніку, і збентеження... А ще бажання. Мені цікаво, як далеко він може зайти. Крістоф м'яко провів іграшкою по моєму клітору, обережно торкаючись іншою долонею внутрішньої сторони мого стегна, ніби фіксуючи. Чорт забирай... Я знала, що так буде, але все одно несподівано, що я трохи сіпнулася вперед.

– Ось так, повільно... Завжди треба використовувати гель, якщо бажаєте яскравих відчуттів, - спокійно і тихо прокоментував Крістоф, наче повчаючи мене.

Я примружилася, намагаючись зрозуміти свої відчуття. Так набагато приємніше, але тільки тому що це робить Крістоф, а не я сама. Хотілося дотиків його пальців, а не вібруючого пластика... Я соромилася подивитися на Крістофа в дзеркало, соромилася проявляти своє збудження і рухати стегнами, боялася видати хоч якийсь звук... Просто схопилася за край умивальника, і терпіла. Це божевілля, але воно вже відбувається. Чому я виявилася настільки слабкою? Мені подобається те, що Шері робить зі мною... Або... Це Ренді Райд все робить? Мені подобається... Попри всі мінуси... Але я пошкодую. Потім.

Іграшка пульсувала і пестила мене між ніг, але це досі було якось не так. Недостатньо. Це просто приємно, наче масаж. Я не кінчу від цього, якщо не дивитимуся на Крістофа, або якщо він не проявить хоч якусь ніжність до мене. Якщо він мене не поцілує... Мій погляд впав на дзеркало, і я нарешті, наважилася роздивитися обличчя Крістофа – відчужене і якесь невдоволене, ніби він сердиться, що йому довелося цим займатися. Моє і без того недостатнє збудження зійшло нанівець. Досить. Вже нудить від цих спроб. Я не розумію, навіщо Шері це почав, якщо його все бісить, але це треба припинити.

– Мені неприємно, - тихо сказала я, намагаючись відсторонитися.

– Софі... Я без вас бачу, що нічого не виходить, - огризнувся він, заповільнивши рухи іграшки. – Що вам потрібно, щоб збудитися? До цього ви палали, варто було мені торкнутися, а тепер... Наче сніжинка.

– Мені потрібно на кухню, готувати млинці.

– Я не настільки голодний, щоб ви пішли просто зараз, - зітхнув Крістоф, кинув іграшку в умивальник, і легенько торкнувся мого плеча, наче підтримуючи. – Невже це все було через мене? Ваше напруження до цього?.. - здивовано витріщився він на мене. 

– Я вже втомилася. Можна йти? - сумно зітхнула я, ховаючи погляд від нього. 

– Трохи терпіння, Софі. Трохи терпіння... 

Шері торкнувся моїх стегон обома долонями, повільно рухаючись вище. Обережно погладив дуже близько з чутливими місцями, але не торкався них. Я заворожено спостерігала за тим, що він вигадав на цей раз, і усвідомила – Крістоф зараз торкнеться мене. Без посередників. Шкіра до шкіри. Мене скрутило від хвилювання, наче все, що було до цього, зовсім нічого не означало.

– Я не можу гарантувати, що встигну вчасно зупинитися, розумієш? - важко видихнув він мені на вушко, кружляючи по внутрішніх поверхнях стегон. – А якщо все піде далі, буде важко... Нам обом. Якщо ти боїшся несподіванок... Краще відштовхни мене, і піди звідси зараз. 

Я мовчки вислухала Крістофа, розгублено озирнулась на нього, залишаючись на місці, і розсунула ніжки трохи ширше, натякаючи, що не збираюся йти. Що це все означає? Йому не можна витрачати свою енергію поза зйомок? Він наче боїться перспективи, що ми можемо переспати.

– Дурненька... Яка ж ти дурненька... - трохи схвильовано прокоментував Крістоф, мабуть, засуджуючи, що я добровільно стрибнула у його пастку. Мабуть, так і було. Він має рацію, бо розумною мене не назвеш. 

Його руки розпочали щось неймовірне. Крістоф обережно розсунув мої складки, і ніжно торкнувся кінчиками пальців відкритого клітора, який вмить відгукнувся на його дотики, а я... Заплющила очі, і трохи піднялася навшпиньки, нахиляючись вперед, що ставало боляче від раковини. Від таких млосних рухів я відчула пульсацію і приємний лоскіт між ніг. 

– Збожеволіти... - спантеличено прошепотів Крістоф. – То це дійсно через мене?.. Ти танеш...

Крістоф м'яко і повільно нарощував інтенсивність своїх пестощів, кружляючи з низу до верху, що навіть ноги мліли. Я розплющила очі, і побачила, як мене торкаються знайомі мужні руки з годинником, і тату на зап'ясті... Скільки раз я бачила ці руки на інших жінках, і тепер вони опинилися на мені.

Я вчепилася сильніше за умивальник, прагнучи здобути рівновагу, і відчувала, що ще трохи і не стримаюсь – стогони виривалися назовні. Я важко дихала від теплих вправних пальців Крістофа, який був майстернішим за усілякі іграшки. Трохи нахилившись вперед, я почала рухати стегнами, і Шері повільно і поступово вставив в мене палець. Я різко вигнулася у спині, ледь не торкнувшись потилицею Крістофа, і гучно застогнала, відкинувши голову. Фінал наближався, і я вже зовсім забулася, поводячись, наче розпусна хвойда. Не соромилася стогнати, рухатися, мружитися і посміхатися, торкатися своєї шиї та грудей, тому що мені бракувало цього від Крістофа... Він не цілував і не гладив мене, а лише впевнено працював своїми пальцями, впираючись твердим членом мені в зад. Дідько... Чи піде він далі або стримається? Чи дозволю я продовжити? Я знову заплющила очі, зосередившись на насолоді, але Крістоф потягнув мене за підборіддя вгору, заборонивши нахилятися. Я слухняно випросталася.