Читати книгу - "Коли закінчиться ненависть, Лада Короп"

    Після слів Ореста впадаю у легкий ступор. Невже він назвав мене чудом? Мені ще ніхто не робив таких незвичних, але водночас приємних компліментів. Я дивлюся на Ореста зачарованим поглядом. У його красиві й глибокі очі. Не знаю чому та я дійсно вірю, що Орест каже правду. Він продовжує мені всміхатися і я починаю посміхатися йому у відповідь. Потім трохи торкається долонею мого волосся. Накручує пасмо на палець. 

– Що таке Марто? Тобі ніхто не казав, що ти сама по собі цінна? Не завдяки комусь, а просто так? – цікавиться Орест.

 Я починаю сильно моргати й нарешті повертаюся в реальність. 

– Навіть не знаю що сказати. Я ніколи не дивилася на це з іншої сторони. Мені завжди здавалося, що я звичайна нічим непримітна дівчина, – відповідаю.

– Ніколи себе не дооцінюй Марто. Пам'ятай це, – говорить Орест й уважно починає мене вивчати. 

Його очі проходяться по всьому моєму тілу. Починаючи від обличчя закінчуючи стегнами. Я навіть червонію від його нахабно відвертого погляду. 

– Знаєш, Марто, а мені навіть подобається твоя надмірна простота. Мені б дуже хотілося навчити тебе чомусь новому, – каже Орест і його слова тягнуться наче мед. 

– Дивлячись, що ти маєш на увазі, – видихаю. 

– Цікаве питання. Та ти вже доросла дівчинка, тому напевно здогадуєшся, що у чоловіків є деякі потреби, – натякає Орест. 

І я знову наче маленька дівчинка червонію.

– Мені вже час. Вибач за принесену незручність. 

Ледве знайшовши в собі сили розпрощатися з Орестом я нарешті їду додому. 

Вдома мене зустрічає повна емоцій Агата. Вона вже підготувала гарячу ванну в яку я мрію зануритися. Коли я приймаю ванну всі мої думки кружляють навколо Ореста й нашого поцілунку. Все було наче в казці. Вперше в житті я відчула себе бажаною. Я бачила, що Орест просто стримувався, щоб не поцілувати мене знову. Боровся з власними упередженнями. Але все-таки хотів цього. Цікаво чи існує кохання з першого погляду. Бо я думаю, що так. Як тільки я вперше побачила Ореста відразу відчула зв'язок між нами. Ніхто б ми знайомі все життя. Не знаю, але якби існувала реінкарнація мені б здавалося, що ми були знайомі з Орестом у минулому житті. Коли виходжу з ванної одразу ж йду до своєї кімнати. Сідаю на м'який пуф перед великим дзеркалом. Дивлюся на себе. Густе каштанове волосся, прямий ніс та доволі пухкі губи. На перший погляд, нічого особливого. Але все-таки я чимось сподобалася Оресту. Отже, в мені й справді щось є. 

– Моя пані, привезли сукню, яку ви хотіли завтра одягнути на святкування, – каже Агата й вносить у кімнату великий білий пакет ростом з мене. 

– Дякую, Агато. Поклади поки що на ліжко. Зараз я приміряю її. 

– Добре, пані. Ще якісь побажання будуть? 

– Так, Агато. Принеси мені гарячого молока з печивом. Ну дуже хочеться. Я так зголодніла. 

– О, моя пані не знаю де ви сьогодні були та здається причина зовсім не в голоді, – Агата жартівливо махає вказівним пальцем. 

– Агато ти як завжди намагаєшся бути вкрай проникливою. 

– О, моя люба пані, невже ви нарешті когось зустріли? Я така рада. Можете поділитися з Агатою. Вона вас не видасть, – жінка прикриває рота долонею. 

– Агато, я зараз не готова розмовляти на цю тему. Коли я зустріну коханого чоловіка, то ти першою про це дізнаєшся.