Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

- Що?

- вона погрожувала, що знищить мене, якщо я не зроблю це .... а я відчуваю, вона це може це зробити...

- і ти?

- у мене немає вибору Аркадій...

- ну, дивись і вирішуй сама. І будь обережною, і якщо що я прикрию, Софіє… це я ще можу…

- Дякую...

- нема за що, гаразд, Софія мені тоді час і думаю тобі теж... а то ще запізнишся.. так що….

- так...

- почекай хвилинку

- звичайно Софія….

І я швидко пішла на кухню. Там взяла пакет заздалегідь приготувань з печивом та його звичайним замовленням і повернувшись дала йому:

- Візьми це вам з Вірою ... Там ще чай, і трави все що я зазвичай даю. плюс сьогоднішнє печиво...

- Дякую, люба…

- та немає за що...

- Побачимося Софія

- так, бувай Аркадій

І він пішов. Я швидко зібралася і теж пішла до аптеки і зайнялася роботою.

День пройшов тихо і спокійно, але думка про те, що мені доведеться вирішити, втратити все і не зробити це, або зробити це і дозволити їм знайти мене. Що ж робити? Що мені допоможе вирішити? І ось кінець робочого дня, час додому, я все закрила, і пішла, але тут побачила свого кота, він завжди, коли я допізна мене ось так зустрічає.

- Привіт Олі..

- Привіт Софія, все пучком?

- ага...

- Втомилася?

- так...

Потім настала мовчанка, яку він перебив:

- Софія?

- Що?

- Ти вже щось вирішила?

- На рахунок чого Олі?

- Ти знаєш Соф ...

- немає ще...

- А що думаєш?

- не знаю я Олі, це звичайно хороший варіант позбутися інквізитора, причому назавжди, але тоді….

- тебе знайде твій женішок.

- так... і ти знаєш, що тоді Стас мене вже не відпустить... і не дасть більше втекти...

- Ось саме так Соф .. так що гарненько подумай ...

- я і думаю Олі, думаю ...

Що скажу про Стасю. Він Станіслав Конський , столичний мажор, син дуже багатої і впливової людини, бізнесмена Сергія Конського, і так вони теж спадкові маги, як і ми. Отак і вийшло, що п'ять років тому мати вирішила, що я ідеальна пара для Стаса. А рік тому вони вирішили, що настав час для заручин, ну тут я втекла. Думала це все змінить, думала він зрозуміє, що я йому не пара, але виявилося, що він закохався в мене і так не залишив спроби мене знайти. Одного разу майже впіймав, але я й тоді втекла, після вирішила серйозної магії не робити, щоб він не засік. І ось тепер я знову на межі цього. Ще й цей Роман усе псує. Ах та ще, була у мене сила що я могла бачити майбутнє будь-якої людини тільки маючи його річ або торкнутися його це звичайно забирало багато сил та магії але це того коштувало.

Тому я і знала, що я пара не для Стаса, не його я доля. Своє ж бачити не могла, а на Романі навіть пробувати не хотіла. І ось підійшовши до дому, кіт сказав:

- Соф.

- Що?

- Він знову тут. ...

- Хто?

- Та інквізитор твій!!.

- він не мій!

- ага - ага.. Йому це скажи!

- Олі!!

- все мовчу!

І побачила, що він і справді стояв біля мого будинку, побачивши, мене він досить усміхнувся і почав йти на зустріч.

- Привіт руденька!

- Ти що домом  помилився?

- Та ні, я до тебе!

- Хмммм ...

- Що навіть не привітаєшся?

- МММ..... Ні!

- ох, а це грубо.

- мені начхати!

- ох ..... Як мило ...

- Чого тобі треба Дідіков??

- тебе!!

- дуже смішно!

- зовсім ні! Мені весь день не вистачало твого цього гострого язичка, і твоїх таких відповідей…

- Ти головою ніде не вдарявся випадково?

- Ні…